Сніжа́на Гусаре́вич (нар. 4 липня 1987) — українська режисерка, сценаристка та авторка подкастів, яка працює переважно в галузі документального кіно, досліджуючи соціальні теми та культуру пам'яті.
Біографія Народилася в Магаданській області, Росія, має українсько-німецьке коріння. У 12 років разом з родиною переїхала до України.
У 2011 році закінчила Київський національний університет культури і мистецтв за спеціальністю «Реклама та зв'язки з громадськістю». У 2013 році вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на майстерню «Перспектива» за спеціальністю «Режисер телебачення».
Тривалий час працювала SMM-менеджеркою у пресслужбі Віталія Кличка. З 2022 року проживає у Львові.
Творчість Сніжана Гусаревич працює переважно з соціальними темами, такими як булінг, адаптація людей з інвалідністю, проблеми безпритульних, а після Революції Гідності — з темами війни та культури пам'яті.
Кінороботи Під час Революції Гідності у 2014 році зняла свій перший документальний фільм «Незламний» про козака Михайла Гаврилюка, над яким знущався підрозділ «Беркут».
У 2020 році вийшов її короткометражний ігровий дебют «Сіль для моря», знятий за мотивами роману львівської письменниці Анастасії Нікуліної «Сіль для моря, або Білий кит». Фільм, що розповідає про підлітковий булінг, став переможцем 11-го конкурсного відбору Держкіно та отримав повну державну фінансову підтримку. Над картиною працювала виключно жіноча знімальна група. Фільм побував на українських та міжнародних кінофестивалях, а у 2023 році був викладений у вільний доступ.
У 2020 році вийшов документальний фільм «Not Alone», що розповідає про спільноту взаємодопомоги безпритульним «Емаус — Оселя». Стрічка здобула Спеціальну відзнаку журі на IV Кінофестивалі Kharkiv MeetDocs.
«Зірки на Землі» — документальний фільм та соціально-мистецький проєкт, реалізований у 2021 році за підтримки Українського культурного фонду. Проєкт був спрямований на роботу з дітьми з особливими освітніми потребами у львівському навчально-реабілітаційному центрі «Джерело».
Наразі Сніжана Гусаревич працює над авторським документальним проєктом «З вікна я бачу гори», присвяченим історії її родини репресованих німців, пошуку ідентичності та розбіжностям між поколіннями.
«Квіти на Марсовому» Після загибелі на війні друга Назара Мурдзи у 2023 році Сніжана Гусаревич розпочала мультимедійний проєкт «Квіти на Марсовому», присвячений культурі вшанування пам'яті загиблих воїнів в Україні. Проєкт включає три складові: Документальний фільм-спостереження про людей, які організовують військові поховання. Вихід фільму заплановано на кінець 2026 року для міжнародної фестивальної аудиторії. Документальний авторський подкаст з п'яти епізодів, де за участю експертів досліджуються поховальні ритуали, психологія втрати та нові традиції пам'яті. Цифровий щоденник пам'яті в Instagram, де родини можуть ділитися спогадами про своїх загиблих близьких.
Театральні роботи Під час навчання в університеті імені Карпенка-Карого поставила кілька вистав, зокрема «Гвинтівки Тереси Каррар» за Бертольтом Брехтом (2015) та «Скупий» (2014). У 2014 році була авторкою ідеї та режисеркою перформансу «Прогулянка душі» в рамках художньої виставки, присвяченої Героям Небесної Сотні.
Фільмографія 2014 — «Незламний» (документальний) 2016 — «Чемпіон» 2017 — «Прощення» 2019 — «Микола Журавель. Люди. Монологи» 2020 — «Сіль для моря» (короткометражний ігровий) 2020 — «Not Alone» (документальний) 2021 — «Зірки на Землі» (документальний)
Примітки