«Огляд 2014 — Зовнішня політика ФРН: нове осмислення» — це проєкт Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, присвячений зовнішній політиці Федеративної Республіки Німеччина, який тривав з 25 лютого 2014 року до 25 лютого 2015 року.

Він складався з вебсайту review2014.de з експертними матеріалами на питання «Що, якщо щось, не так із зовнішньою політикою Німеччини? Що потрібно змінити?» та серії заходів із публічними дискусіями на цю тему. Відкриття конференції 20 травня 2014 року під назвою «Чого світ очікує від Німеччини?» транслювалося наживо на телеканалі Deutsche Welle TV. Федеральний міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр представив результати процесу огляду у лютому 2015 року.

Передумови Під час свого вступу на посаду у грудні 2013 року міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр визначив мету ініціативи «Огляд 2014 — Зовнішня політика: нове осмислення» як «саморозуміння перспектив німецької зовнішньої політики» шляхом «діалогу Федерального міністерства закордонних справ з основними зацікавленими сторонами у сфері зовнішньої та безпекової політики за участю громадянського суспільства».

«Криза — Порядок — Європа» — під такою назвою вийшов підсумковий звіт дванадцятимісячного проєкту «Огляд 2014 — Зовнішня політика: нове осмислення». Міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр представив його Бундестагу та громадськості 25 лютого 2015 року. У звіті узагальнено основні результати трьох етапів процесу «Огляду»:

обговорення з вітчизняними та зарубіжними експертами; публічної дискусії в Німеччині, що включала понад 60 громадських обговорень, панельних дискусій, конференцій, семінарів і симуляцій; а також внутрішнього обговорення зі співробітниками Федерального міністерства закордонних справ.

Терміни «Криза — Порядок — Європа» описують виклики та суперечності німецької зовнішньої політики: запобігання кризам, врегулювання криз та подолання наслідків криз, активна участь у формуванні елементів нового глобального порядку та ще послідовніша європейська інтеграція німецької зовнішньої політики.

У звіті підтверджуються основоположні принципи німецької зовнішньої політики. Водночас він закликає до дій «раніше, рішучіше та суттєвіше». Її реалізацію заплановано протягом 18 місяців.

Список учасників на вебсайті Майкл Ігнатьєв, канадський історик, письменник і колишній політик Генріх Август Вінклер, історик Маркус Кербер, головний виконавчий директор Федерації німецької промисловості Карлос Іван Сімонсен Леал, Фонд Гетуліо Варгаса, Вища школа економіки в Ріо-де-Жанейро Арнд Хенце, телевізійний телекореспондент ARD Абдулазіз Сагер, голова Дослідницького центру Перської затоки Соледад Лоаеза, професор політології Ганнс Маулл, професор зовнішньої політики та міжнародних відносин, Фонд науки та політики (SWP) Констанце Стельценмюллер, Німецький фонд Маршалла Сверре Лодгаард, Норвезький інститут міжнародних відносин Тобіас Басукі, Центр стратегічних та міжнародних досліджень Лукас Цукаліс, Грецький фонд європейської та зовнішньої політики Жан-Марі Геенно, Центр врегулювання міжнародних конфліктів Колумбійського університету Вольф Лепеніс, Інститут передових досліджень у Берліні (Wissenschaftskolleg zu Berlin), член Опікунської ради Федерального фонду культури Райнер Гофманн, Федерація профспілок Німеччини Чжоу Хун, Інститут європейських досліджень Китайської академії соціальних наук Елізабет Сідіропулос, Південноафриканський інститут міжнародних відносин Дірк Месснер, Німецький інститут розвитку Адекеє Адебахо, Центр розв'язання конфліктів у Кейптауні Павел Свебода, demosEUROPA — Центр європейської стратегії Шимон Штайн, колишній посол Ізраїлю в Німеччині Давуд Морадян, Афганський інститут стратегічних досліджень Альмут Віланд-Карімі, Центр міжнародних миротворчих операцій Ян Меліссен, Інститут міжнародних відносин Клінгендаля (Гаага) Анн-Марі Ле Глоаннек, Центр міжнародних досліджень у Парижі Енн-Марі Слотер, Принстонський університет, колишня начальниця відділу планування Державного департаменту США Чарльз Грант, Центр європейських реформ Луїза Арбур, Міжнародна кризова група, колишня Верховний комісар ООН з прав людини Даніела Шварцер, Німецький фонд Маршалла Тімоті Гартон Еш, професор європейських студій Оксфордського університету Ян Техау, Carnegie Europe Герфрід Мюнклер, професор політичної теорії Фен Чжунпін, Китайський інститут сучасних міжнародних відносин Фуат Кейман, Стамбульський політичний центр та професор міжнародних відносин Університету Сабанджи Лоуренс Фрідман, Королівський коледж Лондона Кофі Аннан, колишній Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Фолькер Пертес, Фонд науки та політики Вольфганг Шварц, головний редактор журналу Das Blättchen Джон Дж. Міршаймер, Чиказький університет Еберхард Сандшнайдер, Німецька рада з міжнародних відносин Джеймс Шикваті, Міжрегіональна бізнес-мережа Дмитро Тренін, Московський центр Карнегі Франсуа Годеман, Азійський центр у Парижі Брахма Челлані, Центр політичних досліджень у Нью-Делі Йоахім Краузе, Інститут політики безпеки Кільського університету Крістіана Альбрехта Гаральд Мюллер, Гессенський фонд дослідження миру та конфліктів Наталі Точчі, Інститут міжнародних відносин у Римі Кішор Махбубані, професор політології Національного університету Сінгапуру Роберт Каппель, Інститут глобальних та регіональних досліджень Лейбніца в Гамбурзі Томас Ріссе, Вільний університет Берліна Себастьян Гайльманн, Інститут китайських досліджень Меркатора Майкл Вольфсон, історик та публіцист

Вебпосилання Архівований вебсайт проєкту Ганс Монат: «Огляд 2014 року» у Міністерстві закордонних справ. Очікування щодо Німеччини високі, Tagesspiegel Thomas Bagger (Auswärtiges Amt): Огляд 2014 року — Зовнішня політика: подальші роздуми. У: huffingtonpost.de. 4 жовтня 2014 року.

Посилання