Христия́нський комуні́зм — теологічна концепція, згідно з якою настанови Ісуса спонукають християн підтримувати релігійний комунізм. Хоча не існує загальної згоди щодо точних дат виникнення комуністичних ідей і практик у християнстві, на думку багатьох християнських комуністів, біблійні свідчення вказують: перші християни, зокрема апостоли з Нового Заповіту, створили власну невелику комуністичну спільноту в роки після смерті й воскресіння Ісуса. Багато прихильників християнського комунізму, а також інші марксисти, зокрема Карл Каутський, вважають, що Ісус сам пропагував комунізм і що апостоли втілювали його вчення на практиці. Такої позиції дотримується також низка істориків; ; ; ; ; ; ; ; ; ; ; .
Існує погляд, що рання християнська церква, описана, наприклад, у «Діяннях апостолів», була ранньою формою комунізму або християнського соціалізму. Згідно з цим підходом, комунізм був просто практичним втіленням християнства, а Ісус — першим комуністом.
І християнський комунізм, і теологія визволення наголошують на ортопраксії (правильній дії) більше, ніж на ортодоксії (правильній вірі). Природа сучасних соціальних конфліктів обґрунтовується через матеріалістичний аналіз, що спирається на історіографічні поняття, розроблені Карлом Марксом. Конкретним прикладом є парагвайський рух безземельних Sin Tierra, який здійснює прямі захоплення землі та створює соціалізовані сільськогосподарські кооперативні господарства — asentamientos. Сучасний парагвайський рух Sin Tierra діє дуже подібно до руху диґерів часів Реформації. Для Каміло Торреса Рестріпо, засновника колумбійської партизанської організації Армія національного визволення, розвиток такої ортопраксії означав відправлення католицької євхаристії лише серед тих, хто бере участь у збройній боротьбі проти армії колумбійської держави, — разом із ними, на полі бою. В Австралії вчений Роланд Бор намагався синтезувати кальвінізм і марксизм.
Примітки