«Контрреволюція науки: дослідження зловживання розумом» — книга 1952 року нобелівського лауреата з економіки Фрідріха Гаєка . У ній Гаєк засуджує позитивістський погляд на соціальні науки за те, що він вважає сцієнтизмом, стверджуючи, що спроби застосувати методи природничих наук до вивчення соціальних інститутів неминуче ігнорують розпорошені знання про індивідів, які складають ці інститути.

Огляд Ця книга поділена на три частини. Перша є переробкою есе Гайєка «Сцієнтизм та вивчення суспільства».; ; Друга частина — це інтелектуальна історія французького позитивізму. Гайєк запозичив назву книги з назви, даної цьому руху Луї де Бональдом, французьким контрреволюціонером і сучасником Сен-Сімона. Остання частина розглядає Конта та Гегеля, а також їхні подібні погляди на філософію історії. Перші дві частини були вперше опубліковані в рецензованому журналі Economica на початку 1940-х років.

На думку Гаєка, завдання природничих наук полягає в тому, щоб замінити якісний опис природи, що надається органами чуття, кількісним описом, який отримується в результаті експерименту:Те, що люди знають або думають про зовнішній світ або про себе, їхні уявлення і навіть суб'єктивні якості їхніх чуттєвих сприйнять, для науки ніколи не є остаточною реальністю, даними, які слід прийняти. Її цікавить не те, що люди думають про світ і як вони відповідно поводяться, а те, що вони повинні думати. Поняття, які люди фактично використовують, спосіб, у який вони бачать природу, для вченого є обов'язково тимчасовим явищем, і його завданням є змінити цю картину, змінити поняття, що використовуються, щоб зробити наші твердження про нові класи подій більш чіткими і впевненими.''The Counter-Revolution of Science'' (II: The Problem and the Method of the Natural Sciences)Далі Гаєк стверджує, що, з цієї точки зору, методи природничих наук є недостатніми для соціальних наук, оскільки суб'єктивне знання, тобто знання про те, що інші люди класифікують світ так само, як і ми, є важливим для вивчення людської діяльності:Об'єкт, «факти» соціальних наук також є думками — звичайно, не думками дослідника соціальних явищ, а думками тих, чиї дії створюють об'єкт дослідження соціального вченого. В одному сенсі його факти є настільки ж «суб'єктивними», як і факти природничих наук, оскільки вони не залежать від конкретного спостерігача; те, що він вивчає, не визначається його фантазією чи уявою, а так само дається для спостереження різним людям. Але в іншому сенсі, в якому ми відрізняємо факти від думок, факти соціальних наук є лише думками, поглядами людей, дії яких ми вивчаємо. Вони відрізняються від фактів фізичних наук тим, що є переконаннями або думками конкретних людей, переконаннями, які як такі є нашими даними, незалежно від того, чи є вони правдивими чи помилковими, і які, крім того, ми не можемо безпосередньо спостерігати в умах людей, але можемо розпізнати з того, що вони роблять і говорять, лише тому, що ми самі маємо розум, подібний до їхнього.''The Counter-Revolution of Science'' (III: The Subjective Character of the Data of the Social Sciences)

Історія публікацій Частини книги були опубліковані в журналі Economica на початку 1940-х років. Сама книга була складена і надрукована в 1952 році. Згодом вона вийшла з друку, але була перевидана в США в 1980 році і з того часу залишається у продажу.

Сприйняття Чеський неомарксист Карел Косік у своїй книзі «Діалектика конкретного» (1976) критикує наступний уривок з книги: «Предметом наукового дослідження ніколи не є сукупність усіх спостережуваних явищ у даному часі та просторі, а завжди лише певні їх аспекти... Людський дух ніколи не може охопити «ціле» в сенсі всіх різних аспектів реальної ситуації». Косік, який вважає, що Гаєк написав це в полеміці проти марксистської концепції сукупності, уточнює, що «Сукупність справді не означає всі факти. Сукупність означає реальність як структуровану діалектичну цілісність, в рамках якої будь-який конкретний факт (або будь-яка група чи сукупність фактів) може бути раціонально осягнутий», оскільки «пізнання факту або сукупності фактів є пізнанням їхнього місця в сукупності реальності». Він вважає теорію Гаєка частиною атомістсько-раціоналістичного філософського мислення про реальність, заявляючи: «Думки щодо того, чи є пізнання всіх фактів пізнаваним, ґрунтуються на раціоналістично-емпіричній ідеї про те, що пізнання відбувається аналітично-сумативним методом. Ця ідея, у свою чергу, ґрунтується на атомістській ідеї реальності як суми речей, процесів і фактів». Косік стверджує, що Гаєку та цим філософам (включаючи Карла Поппера у «Бідності історицизму» та Фердинанда Гонсета з «Діалектики» ) бракує розуміння діалектичного процесу формування сукупності.

Американська філософиня Сьюзен Хаак кілька разів згадує книгу Гаєка у своєму есе 2009 року «Шість ознак сцієнтизму». Susan Haack, "Six Signs of Scientism".

Джерела

Статті

Книги

Зовнішні посилання

Примітки