Флуклоксацилін, також відомий як флоксацилін — антибіотик, який використовується для лікування шкірних інфекцій, інфекцій зовнішнього вуха, інфекційних виразок гомілки, діабетичної стопи та інфекцій кісток. Його можна використовувати разом з іншими препаратами для лікування пневмонії та ендокардиту. Флуклоксацилін також можна використовувати перед операцією для профілактики стафілококових інфекцій. Препарат неефективний проти метицилін-резистентного Staphylococcus aureus. Флуклоксацилін застосовують перорально, або вводять внутрішньовенно чи внутрішньом'язово.
Найпоширенішим побічним ефектом препарату є розлади шлунку. Іншими побічними ефектами можуть бути біль у м'язах або суглобах, задишка та проблеми з печінкою. Флуклоксацилін безпечний під час вагітності та годування груддю. Його не слід застосовувати особам з алергією на пеніцилін. Флуклоксацилін є бета-лактамним антибіотиком вузького спектру дії з групи пеніцилінів. Він подібний за дією до клоксациліну та диклоксациліну, та активний проти бактерій, що утворюють пеніциліназу.
Флуклоксацилін був запатентований у 1961 році. Препарат недоступний на ринку США.
Медичне використання Флуклоксацилін використовується для лікування лактаційного маститу (препарат вибору), шкірних інфекцій, інфекцій зовнішнього вуха, інфікованих виразок нижніх кінцівок, діабетичної стопи та інфекцій кісток.
Шкіра Флуклоксацилін використовується для лікування як для стафілококових, так і для стрептококових інфекцій шкіри. До них належать фолікуліт, карбункули, імпетиго, ектима, целюліт, бешиха, некротичний фасціїт та інфекції при шкірних захворювань, зокрема екземі, корості, виразках шкіри та акне. Через поширену думку, що для лікування целюліту, спричиненого як стафілококом, так і стрептококом, необхідна подвійна терапія, при більш тяжкому целюліті флуклоксацилін іноді призначають з додаванням бензилпеніциліну. Однак підтримка цієї практики зменшилася, оскільки результати дослідження, опублікованого в журналі «Emergency Medicine Journal» у 2005 році, не показали, що ця комбінація дає додаткову клінічну користь. У Великій Британії використання лише флуклоксациліну є препаратом першого вибору для лікування целюліту. В інших країнах тактика лікування може відрізнятися.
Рани Флуклоксациліном можна лікувати інфіковані виразки на нижніх кінцівках. При діабетичній стопі дозу препарату коригують залежно від того, чи є інфекція легкою, помірною чи тяжкою.
Інфекції кісток Незважаючи на нижчий за оптимальний коефіцієнт проникнення препарату в кістку (10–20 %), флуклоксацилін вважається ефективним у лікуванні остеомієліту. Залежно від місцевих рекомендацій, його можна використовувати для лікування інфекцій суглобів, поки очікуються результати посіву.
Інші інфекції Флуклоксацилін можна використовувати в комбінації з іншими антибіотиками для лікування пневмонії, а також для профілактики інфекції перед операцією, особливо на серці, легенях або кістках. При застосуванні препарату для лікування ендокардиту в комбінації з іншими антибіотиками або окремо доза флуклоксациліну може перевищувати звичайну.
Резистентність Незважаючи на те, що флуклоксацилін нечутливий до бета-лактамаз, деякі організми розвинули стійкість до нього та інших бета-лактамних антибіотиків вузького спектру дії, включаючи метицилін. До таких організмів належить метицилін-резистентний Staphylococcus aureus, який розвинув стійкість до флуклоксациліну та інших пеніцилінів завдяки зміненому пеніцилін-зв'язуючому білку.
Побічні ефекти Найпоширенішими побічними ефектами, пов'язаними із застосуванням флуклоксациліну, є діарея, нудота, шкірний висип, кропив'янка, біль та запалення в місці ін'єкції, суперінфекція (включаючи кандидоз), алергія, та тимчасове підвищення рівня печінкових ферментів і білірубіну. Зрідка, менш ніж у 1 з тисячі осіб, з терапією флуклоксациліном була пов'язана холестатична жовтяниця (також відома як холестатичний гепатит). Вона може проявлятися білим стілем з темною сечею, а також жовтуватими очима та шкірою. Така реакція може виникати до кількох тижнів після припинення лікування, та зникати протягом кількох тижнів. Орієнтовна частота становить один випадок на 15 тисяч випадків, і частіше зустрічається у людей старше 55 років, жінок та тих, чиє лікування триває більше 2 тижнів.
Застереження Флуклоксацилін протипоказаний особам з алергією на пеніциліни, цефалоспорини або карбапенеми в анамнезі. Його також не слід закапувати в очі, або вводити особам з холестатичним гепатитом в анамнезі, пов'язаним із застосуванням диклоксациліну або флуклоксациліну. Препарат слід застосовувати з обережністю людям похилого віку, пацієнтам з порушенням функції нирок, яким потрібна знижена доза, та пацієнтам з порушенням функції печінки через ризик розвитку холестатичного гепатиту.
Флуклоксацилін слід приймати натщесерце, оскільки його всмоктування знижується при прийомі з їжею , хоча деякі дослідження показують, що в більшості випадків це не впливає на концентрацію флуклоксациліну в плазмі.
Взаємодія з іншими ліками Флуклоксацилін може знижувати виведення метотрексату, що потенційно призводить до ризику його токсичності. Рівень флуклоксациліну в крові може підвищуватися при нирковій недостатності, та при застосуванні пробенециду.
Механізм дії Флуклоксацилін — це антибіотик вузького спектру дії, що належить до групи пеніцилінів. Він діє шляхом руйнування клітинної стінки бактерій.
Як і інші бета-лактамні антибіотики, флуклоксацилін діє шляхом пригнічення синтезу клітинних стінок бактерій. Він пригнічує зшивання між лінійними полімерними ланцюгами пептидоглікану, які складають основний компонент клітинної стінки грам-позитивних бактерій. Флуклоксацилін є більш кислотостійким, ніж багато інших пеніцилінів, і його можна застосовувати перорально, а також парентерально. Однак, як і метицилін, він менш ефективний, ніж бензилпеніцилін, проти грамп-озитивних бактерій, що не продукують бета-лактамазу.
Флуклоксацилін має подібні фармакокінетику, антибактеріальну активність та показання до диклоксациліну, і ці два препарати вважаються взаємозамінними. Повідомляється, що він має вищу, хоча й рідкісну, частоту тяжких побічних ефектів з боку печінки, ніж диклоксацилін , але нижчу частоту побічних ефектів з боку нирок.Rossi S, editor. Australian Medicines Handbook 2006. Adelaide: Australian Medicines Handbook; 2006.
Хімічні властивості Флуклоксацилін нечутливий до бета-лактамаз (також відомих як пеніциліназа), ферментів, що секретуються багатьма пеніцилін-резистентними бактеріями. Наявність ізоксазолільної групи в бічному ланцюзі ядра пеніциліну покращує стійкість препарату до бета-лактамаз, оскільки вони відносно не переносять стеричні перешкоди бічного ланцюга. Таким чином, він здатний зв'язуватися з пеніцилін-зв'язуючими білками, та інгібувати зшивання пептидогліканів, але не зв'язується та не інактивується бета-лактамазами.
Історія Флуклоксацилін був розроблений у 1960-х роках після зростання кількості пеніцилін-резистентних (що продукують бета-лактамазу) стафілококових інфекцій через широке використання бензилпеніциліну до 1960 року. Усі природні пеніциліни та перші напівсинтетичні пеніциліни знищувалися стафілококовою бета-лактамазою, що спонукало «Beecham» (пізніше «GlaxoSmithKline») шукати більш стабільні антибіотики. До 1962 року було розроблено серію подібно структурованих кислотостійких пеніцилінів (оксацилін, клоксацилін, диклоксацилін та флуклоксацилін), які можна було приймати перорально. Флуклоксацилін та диклоксацилін продемонстрували особливу стійкість до ферменту бета-лактамази Staphylococcus aureus, та могли протистояти кислоті. Компанія «Beecham» продовжила розробку клоксациліну, та популяризувала флуклоксацилін у Великій Британії, тоді як «Bristol Laboratories» зосередилися на просуванні оксациліну та диклоксациліну в Сполучених Штатах, що призвело до різниці у використанні в обох країнах. Флуклоксацилін уперше з'явився на європейському ринку в 1970-х роках.
Доступні форми Як пероральні, так і внутрішньовенні препарати флуклоксациліну, є недорогими, та доступні у вигляді натрієвої солі флуклоксациліну натрію у капсулах (250 або 500 мг), пероральних суспензіях (125 мг/5 мл або 250 мг/5 мл), та ін'єкціях (порошок для розчинення, 250, 500, 1000 та 2000 мг на флакон).
Станом на 2011 рік флуклоксацилін рідко використовується у США чи Канаді, але є найчастіше призначеним пеніциліном вузького спектру дії, стійким до пеніцилінази, у Великій Британії. Флуклоксацилін випускається під різними торговими марками, зокрема «Флоксапен», «Флопен», «Флубекс», «Флупен», «Філопен» та «Стафілекс». Флуклоксацилін випускається також у комбінації з ампіциліном під торговою назвою «Ко-флуампіцил».
Примітки