«Дім з міцним кістяком» () — роман жахів у стилі південної готики, написаний Урсулою Вернон під псевдонімом Т. Кінгфішер, який вийшов 2023 року. У центрі роману — Саманта Монтгомері, жінка, яка переживає дивні події, повертаючись до свого родинного дому в Північній Кароліні. Роман здобув премію «Дракон» 2023 року за найкращий роман жахів та премію «Локус» 2024 року за найкращий роман жахів.
Сюжет Археоентомологиня Саманта Монтгомері повертається до свого родинного будинку в сільській місцевості Північної Кароліни. Будинок колись належав її покійній бабусі — бабусі Мей, з якою у родини були напружені стосунки. Бабуся Мей словесно та емоційно ображала свою дочку та онуків, часто погрожуючи їм, що «підземні діти» з'їдять їх, якщо вони погано поводитимуться. Сем помічає, що її мати Едіт змінилася. Едіт здається стурбованою, а декор будинку, де провела дитинство Сем, значно змінився. Щоразу, коли Сем коментує негативний спогад про бабусю Мей, Едіт одразу ж суперечить їй, ніби хтось підслуховує.
У вишуканому розарії бабусі Мей загадково немає комах, але сонечка постійно кишать у будинку. Сем кілька разів сниться жінка, яка розчісує її волосся та кидає на неї пелюстки троянд. На фотографії зі школи Сем бачить людську руку, яка тягнеться до її щиколотки з-під трояндових кущів бабусі Мей. Коли Едіт на роботі, Сем знаходить на дзеркалі у ванній кімнаті Едіт стікери, які викликають тривогу. Вона також знаходить банку з людськими зубами, закопану під трояндовими кущами.
Сем розмовляє з садівником своєї матері Філом, який хвилюється за Едіт, але не має пояснення її нещодавніх змін. Реабілітологиня дикої природи Ґейл розповідає Сем, що вона та бабуся Мей були відьмами, хоча мали дуже різні погляди на магію. Магія бабусі Мей була влита в її троянди, тоді як магія Ґейл основана на її тваринах, зокрема грифах.
Коли над будинком кружляють стерв'ятники, з'являється привид бабусі Мей. Привид здається зробленим з троянд та сонечок. Бабуся Мей наказує родині сісти за недільну вечерю. Бабуся Мей колола їх своїми шипами щоразу, як вони її дратували. Бабуся Мей розповідає історії про свого батька Елгара, який також був чаклуном, та його інші творіння — підземних дітей. Прибуває Філ, і бабуся Мей заманює його в пастку, змушуючи приєднатися до вечері. Приходить Гейл і виганяє бабусю Мей; привид йде, але заявляє, що без її захисту будинок буде вразливим.
Весь будинок миттєво провалюється в темне, незрозуміле місце. Потворні монстри, підземні діти, починають проникати в будинок і нападати на них. Сем порізала руки об шипи троянд бабусі Мей, використовуючи їхню магію, щоб знищити істот. Гейл викликає стерв'ятника, щоб той відвів їх у безпечне місце.
Руйнування будинку списують на провалину. Едіт повертається до Аризони разом із Сем.
Основні теми Мая Ґіттельман з Tor.com пише, що роман досліджує «основну напругу „південної гостинності“, яка полягає в доброті без морального змісту, незаконно здобутій владі та насильницькій, ксенофобській невпевненості». Досліджуючи складні характеристики білих південних сімей, Кінгфішер «ставить під сумнів шкідливий білий південний ідеал „приємного та нормального“». Ґіттельман також пише, що упередження бабусі Мей охоплюють фобію, яка «вкорінена в капіталістичній американській білості». Кінгфішер використовує головну героїню Сем як «повністю реалізовану товстуху-науковицю, яка бореться зі справжніми жахами та упередженими членами родини».
Прийняття Журнал Publishers Weekly поставив роману оцінку з відзнакою, назвавши Кінгфішер «найкращою у сфері використання жахів та фентезі для дослідження стосунків, пов'язаних із насильством, та способів уникнути їх». У рецензії також назвали Сем «чарівно дивакуватою оповідачкою». В огляді для Library Journal Марлен Гарріс рекомендувала роман «любителям південної готики [та] читачам, яким подобається, коли жахи підкрадаються до них». Видання Bookpage також поставило роману оцінку з відзнакою, високо оцінивши поєднання жахів та гумору в книжці. В тому огляді роман порівняли з фільмом жахів 2017 року «Забирайся геть», оскільки «обидва твори черпають свою лячну силу з того, що розміщують нормальних людей у ненормальні ситуації й примушують їх діяти».
В огляді для журналу Grimdark Джон Мауро поставив роману чотири зірки з п'яти. Він похвалив стиль оповіді Сем, зокрема відступи про світ комах, які «слугували легким, жартівливим елементом на противагу до темних сімейних таємниць». Мауро вважав, що «основний сюжетний поворот стає болісно очевидним уже на початку книжки» і що «різні сюжетні лінії зведено занадто гладко». Лейсі Боґер Мілас похвалила здатність Кінгфішер розповісти добре продуману історію менш ніж на 300 сторінках. Мілас пише, що «попри те, що кінцівка роману „Дім з міцним кістяком“ може здатися надто вже акуратно підбитою, проза Кінгфішер, що вражає своєю майстерністю, завжди варта своєї ціни». Мая Ґіттельман із Tor.com написала, що «книжка є найефективнішою тоді, коли без вибачень занурюється в гротескну правду про спадщину землі та в шкоду, якої може завдати ненависть однієї впливової людини». Ґіттельман також зауважила, що «легший тон і натяк на романтику подекуди здавалися непослідовними у сюжеті, де так багато йдеться про монструозну ‘білість’».
У рецензії для журналу «Locus» Едрієнн Мартіні назвала роман «досить гарною історією, щоб згаяти час», хоча вважала, що він поступається нещодавньому роману Кінгфішер «Кропива та кістка». +Нагороди Рік Нагорода Результат Посилання 2023 рік Премія «Дракон» за найкращий роман жахів 2024 рік Премія «Локус» за найкращий роман жахів Британська премія фентезі за найкращий роман жахів
Переклад українською 2025 року у видавництві «Жорж» вийшов український переклад роману. Перекладачка — Мія Марченко.
Примітки