Дорошенко Ольга Іванівна (29 (17) квітня 1888, Чернігів — 9 червня 1964, Київ) — українська педагогиня, фахівчиня у галузі дошкільного виховання. Професор (1927). Авторка мемуарів про Михайла Коцюбинського.
Біографія Народилася 29 (17) квітня 1888 року в Чернігові. Закінчила Чернігівську жіночу гімназію у 1904 році. Рік по тому здобувала освіту на Московських жіночих курсах. За участь у революційних подіях 1905 року була заарештована та відбувала заслання в Архангельську. У 1914 році стала випускницею Вищих Фребелівських курсів у Харкові. У період 1914—1917 років працювала вихователькою в дитячих садках Юзівки (нині Донецьк). Після подій 1917 року брала активну участь у розбудові мережі дошкільних закладів на Харківщині. Від 1919 року проживала в Києві. Починаючи з 1923 року працювала викладачкою, а з 1925 року очолила відділ дошкільної педагогіки кафедри експериментальної педагогіки (яка з 1929 року стала філією Українського науково-дослідного інституту педагогіки). У 1927 році Ольга Дорошенко отримала звання професора та обійняла посаду декана факультету соціального виховання ІНО. Того ж року перебувала в науковому відрядженні в Німеччині для вивчення європейського педагогічного досвіду. На початку 1930-х років, через політичні переслідування співробітників Українського НДІ педагогіки, була змушена виїхати до Новоросійська. Там працювала заступницею директора крайового методичного кабінету та консультанткою науково-методичного інституту. Після закінчення Другої світової війни повернулася в Україну. До 1956 року працювала директором дитячого садка № 3 у м. Біла Церква. Померла 9 червня 1964 року в Києві.
Наукова діяльність Основним напрямом наукового пошуку Ольги Дорошенко було дослідження дошкільного виховання як фундаментальної складової загального розвитку особистості. Дотримувалася поглядів ідей вільного виховання (надання дитині можливостей для природного саморозвитку) та концепції національного дитячого садка (обґрунтовувала необхідність побудови освітнього процесу на основі національної культури, мови та народних традицій).
Вагомий внесок у розвиток вітчизняної педагогіки становлять її дослідження:
До організації літніх дитячих майданів (1925); Вчитель та дошкільне виховання (1924); Організація дитячого колективу в ранньому дитинстві (1923); Дитячий садок (1922).
У літературному доробку педагогині — нариси та оповідання, що публікувалися в періодичних виданнях та московському дитячому журналі «Всходы». Особливу історико-літературну цінність становлять її спогади про Михайла Коцюбинського, надруковані у збірниках Чернігівського літературно-меморіального музею письменника.
Примітки
Джерела
Філімонова Т. В. Дорошенко Ольга Іванівна / Т. В. Філімонова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008, оновл. 2023. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-21059. Сухенко Є. Горіння серця / Є. Сухенко // Дошкіл. виховання. — 1967. — № 10. Ольга Дорошенко. Педагогиня, науковиця, фахівчиня в галузі дошкільного виховання // Педагогині / Педагогічний музей України. — Київ, 2020. — С. 16—17.