Миха́йло Іва́нович Хроме́й (25 березня 1927; Пужники — 11 червня 1994) — український поет, педагог і філософ із Прикарпаття, автор слів пісні «Понад Прутом моя Коломия» (іноді відомої як «Коломийський вальс»). Його творчість поєднувала фольклорні мотиви, ліричну глибину та громадянську позицію; Значна частина творів письменника не була опублікована за життя й нині зберігається в родинному архіві.

Біографія Народився 25 березня 1927 року в селі Пужники (нині — Івано-Франківська область). Навчався в Хотимирській семикласній школі, а упродовж 1941 – 1944 рр. у Коломийській гімназії, де розвинув свої літературні здібності. Отримав вищу освіту: закінчив Чернівецький університет з відзнакою; закінчив чотири курси Київського інституту іноземних мов. Володів кількома мовами (болгарською, досконало польською, німецькою і чеською) та знав мову есперанто. Упродовж життя працював педагогом — викладав, виховував молодь і займався просвітницькою роботою.

Учителював на Коломийщині, Надвірнянщині, Рогатинщині, в школі робітничої молоді №1 міста Коломиї. Працюючи директором Торговицької школи, завметодкабінету Отинійського райвно, не раз зазнавав кадебістських переслідувань і звинувачень в націоналізмі, за що й звільнили його з педагогічної праці 1968 р.

Творчість У 1957 році ним було створено вірш, який у співавторстві з композитором Дмитром Циганковим набув музичної форми і став відомою піснею «Понад Прутом моя Коломия» (Коломийський вальс).

«Він не міг мовчати. Те, що бачив, мусив висловити. І робив це чесно — так, як відчував», — говорила Раїса. Саме через правдивість його поезії та відданість рідному слову на нього впали утиски радянської влади. Особливою причиною переслідувань став рядок із його твору: «Білий цвіт чи сніг?.. Цвіту не стоптати». Його сприйняли як антирядянський, влада боялась навіть цих слів про перший цвіт, який був символом пробудження до нового життя. Михайло намагався відстояти свою правоту, але система була сильнішою. Згодом у домі Хромеїв відбулися обшуки, а Михайло забрали до Станіслава (нині Івано-Франківськ) у КДБ, його не було тиждень, там його побили. Побиття призвело до тяжкого ушкодження підшлункової залози, через що він захворів на цукровий діабет. Це сильно підірвало його здоров'я, але не дух. Зрештою пісня вийшла в широкий ужиток і невдовзі набула популярності.

Пісня докотилася до українців за океаном та мало хто чув у рідних краях про її автора, бо він став «неблагонадійним». В літературних оглядах місцеві газети докоряють молодому поетові за надмірну любов до слова "Україна", до синьо-жовтих кольорів. Хрущовська відлига тривала недовго. Михайло Хромей не йшов на жодні компроміси з владою, мав своє слово, позицію. Його, як талановитого автора, друкували в івано-франківських, львівських часописах, газетах «Культура й життя», "Літературна Україна". Автор підготував до друку першу поетичну збірку «Спалахи весни» ("Хлорофілове розкрилля"), але у світ вона не вийшла, бо М. Хромей уже був на мушці в КДБ. У серпні 1965 року в гуцульському с. Шешорах при велелюдному зібранні відкривали пам’ятник Тарасові Шевченку. Михайло Хромей несподівано вийшов і прочитав свій вірш "В ніч темну". Над Хромеєм нависли чорні хмари. Обшук квартири, двотижневий арешт. Допити в Івано-Франківському КДБ, викликають туди і дружину Раїсу Олексіївну. Психологічний тиск, погрози, цькування. Його випустили на волю, але вже з підірваним здоров’ям

І лише після довгих років замовчування уперше ім’я Хромея як поета прозвучало в 1990 році. Саме коли на коломийському Вічевому майдані виступали українські молодіжні ансамблі з Канади, Аргентини та США і разом заспівали улюблену всіма пісню «Понад Прутом моя Коломия»

Михайло Хромей залишив у рукописах поезії, повість про видатного художника Модеста Сосенка, поему «Довбуш», публіцистику. У тісній співпраці з композиторами він створив такі пісні: "Дівчино – доле" (муз. І. Гнатюка), "Літо, любе літо" (В. Якуб’як), "Гомінкі береги" (Є. Бондаренко), "Моя Україно", "Тихий шум акації" (Ю. Максим’юк)

Останні твори Хромея були створені, коли його здоров'я вже значно похитнулося; робота давалася важко. Унаслідок утисків і побиття, що спричинили проблеми з підшлунковою залозою, цукровий діабет, який згодом став сильно прогресувати, стан його здоров'я сильно погіршувався; помер 11 червня 1994 року і похований у селі Пужники, де на його надгробку викарбувано рядки, що відображають його життєвий шлях: «Понад Прутом твоя Коломия, а у Пужниках всі твої рідні, хоч життя твоє буйная хвиля — та прожив ти його чесно та гідно.»

Сім'я

Дружина Хромей Раїса Олексіївна теж писала, хоч і не для друку. Раїса згадувала, що Михайло завжди радився з нею щодо кожного рядка: як краще звучить, як передати думку, де зробити паузу. Померла 12 лютого 2021 року у віці 91 року, деякий час жила у родичів в селі Пужники через поганий стан здоров'я (на момент інтерв'ю вже перебувала там). У будинку зберігалися рукописи, малюнки, фотографії — сліди духовної праці кількох поколінь. Разом вони виховали двох синів: Юрій Хромей — архітектор, автор проєкту пам'ятника Тарасу Шевченку («Кобзарю») у центрі Львова. 1988-го став засновником одного із перших творчо-виробничих кооперативів "Модулор". Крім архітектурної діяльності, Юрій мав хист до фотографії: велика колекція його світлин зберігається у родинному архіві, що містить матеріали кількох поколінь. Боєслав Хромей — служив у роті почесної варти при мавзолеї під час служби в армії. Також займався музикою, грав на гітарі, налаштовував музичне обладнання.

Обидва сини померли досить рано з різних причин, тож у родині залишилася лише дружина письменника.

Вплив і пам'ять

Пісня «Понад Прутом моя Коломия» вважається неофіційним гімном міста Коломия; вона широко виконувалася як на місцевому, так і на діаспорному рівні. Під час святкування 775-річчя Коломиї (2016) на центральній площі одночасно 775 хористів (загалом 31 колектив) виконали цю пісню, що було зафіксовано як рекорд у категорії найбільший зведений хор.

Зі слів дружини письменника, коли представники української діаспори (зокрема з Торонто) приїжджали й шукали автора пісні: виконавці-аматори, які виступали на Майдані Незалежності, прагнули познайомитися з автором, коли дізналися, що автором є саме Михайло Хромей, були вражені — адже, за їхніми словами, «ця пісня там відоміша, ніж тут», і її здавна вважали народною. Їхній приїзд був символічним — доказом того, що українське слово, навіть переслідуване й заборонене, долає відстані й живе в серцях людей по всьому світу.

Примітки

Джерела Про встановлення рекорду (775 хористів, 2016): Дзеркало Коломиї, Радіо Свобода, інші місцеві репортажі. Відео-інтерв'ю (матеріал, що містить розповіді Раїси та інші сімейні фрагменти): YouTube-відео Біографічні відомості уточнені на основі архівних матеріалів, що зберігаються у родині письменника. Відео пісні «Понад Прутом моя Коломия»