Іван-Орест Юліанович Проскурницький (, Станиславів — 1958, Красне) — український греко-католицький священник, капелан 14-ї бригади Української Галицької армії, громадський діяч. Жертва радянських репресій, реабілітований посмертно (1993).
Життєпис Народився у родині священника. Навчався у 5-й гімназії м. Львова (матура 1906), у Львівській (1907) та Станиславівській духовній семінаріях (1907—1911). У 1911 році висвячений на священника.
З 1911 по 1913 рік працював приватним сотрудником, далі — адміністратор парафії в с. Косів (нині Чортківський район). У 1914 році короткий час був адміністратором парафій у селах Річка (нині Косівський район Івано-Франківської області) та Язловець (нині Бучацький район). У 1916—1918 роках тимчасово адміністрував експозитуру с. Новосілка Язловецька, а з 1916 р. очолював парафію в с. Пороги.
25 березня 1919 року наказом Державного секретаріату військових справ призначений військовим капеланом Української Галицької армії, виконував обов'язки духівника 14-ї бригади УГА.
Після війни повернувся до душпастирської діяльності. Був адміністратором парафії в с. Новосілка Язловецька (1918—1930), тимчасово обслуговував парафію в с. Помірці (1921—1923). З 1930 року — парох с. Клювинці, одночасно тимчасово адміністрував парафії у селах Верхівці та Перемилів (нині всі — Гусятинський район).
9 вересня 1947 року заарештований органами МДБ Тернопільської області за обвинуваченням за ст. 54-1а і 54-11 КК УРСР. Постановою Особливої наради при МДБ СРСР від 12 червня 1948 року засуджений до 10 років таборів із конфіскацією майна та 5 років позбавлення громадянських прав. Звільнений 31 березня 1955 року.
Помер і похований у селі Красне. Реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину 16 грудня 1993 року.
Джерела