Річка Пекос ( , ) — річка у США, що бере початок у північно-центральній частині Нью-Мексико та тече до Техасу, впадаючи в Ріо-Гранде. Її витоки знаходяться на східному схилі гірського хребта Сангре-де-Крісто в окрузі Мора на північ від Пейкоса, штат Нью-Мексико, на висоті понад 12 000 футів (3700 м). Річка тече на 926 миль (1490 км), перш ніж досягти Ріо-Гранде поблизу Дель-Ріо. Його водозбірний басейн охоплює близько 44 300 квадратних миль (115 000 км²)Largest Rivers of the United States, USGS..
Історія Річка була східною територією індіанців фараонів («фараонів») апачі, племені апачі, ймовірно, тісно пов'язаного з апачами мескалеро, якщо не частиною їх. Пізніше річка відіграла велику роль у дослідженні Техасу іспанцями. У другій половині 19 століття термін «На захід від Пекос» став визначенням суворої пустелі Дикого Заходу. Нью-Мексико та Техас сперечалися про права на воду в річці, доки уряд США не врегулював суперечку в 1949 році за допомогою Пекос-Рівер-Компакту. Угода про врегулювання питання річки Пекос була підписана між Нью-Мексико та Техасом у 2003 роціPecos River Settlement Agreement..
Гребля Вздовж річки Пекос побудовано кілька дамб. Озеро Санта-Роза знаходиться за 188 км на схід від Альбукерке. Озеро Самнер, утворене в результаті будівництва дамби Самнер у 1939 році, розташоване між Санта-Розою та Форт-Самнер, штат Нью-Мексико. Дві дамби розташовані на північ від Карлсбада, штат Нью-Мексико, це дамба Авалон та дамба Брентлі, щоб допомогти зрошувати близько 10 000 га в рамках проекту рекультивації Карлсбада (заснованого в 1906 році). Техас також перегородив річку дамбою на дамбі Ред-Блафф у західній частині цього штату, щоб утворити водосховище Ред-Блафф. Частина водосховища, що простягається до Нью-Мексико, утворює найнижчу точку в цьому штаті.
Акведук річки Пекос
Акведук річки Пекос транспортує зрошувальну воду через річку Пекос. Будівництво тривало з 1889 по 1890 рік і було частиною проекту рекультивації річки Пекос. Спочатку він був дерев'яним і мав протяжність . У 1902 році повінь зруйнувала водопровід, і згодом його було відбудовано з бетону. У 1902 році його було визнано найбільшим бетонним акведуком у світі.
Галерея
Примітки
Посилання