Франческо Медічі (, або Франческо, син Козімо II Медічі ; , Флоренція, Велике герцогство Тосканське — , Регенсбург, Регенсбурзьке єпископство) — принц з дому Медічі, син Козімо II, великого герцога Тосканського.
Біографія
Ранні роки
Народився у Флоренції у ніч проти 17 жовтня 1614 року. Він був шостою дитиною та четвертим сином у багатодітній родині Козімо II, великого герцога Тоскани та Марії Магдалини Австрійської, ерцгерцогині з імперської гілки дому Габсбургів. По батьківській лінії був онуком Фердинандо I, великого герцога Тоскани, та Крістіни Лотарінгської з Лотаринзького дому. По материнській лінії був онуком Карла II, ерцгерцога Австрії та Марії Анни Баварської з дому Віттельсбахів. Принца назвали на згадку про дядька з боку батька, який помер від черевного тифу за кілька місяців до його народження. Наступного дня після народження Франческо Медічі хрестили у палаці Пітті. Ритуал провів флорентійський архієпископ . Хрещеним принца став свояк його матері Сигізмунд III, король Польщі та великий князь Литви, якого під час ритуалу представляв його посланець.
Ріс і виховувався разом зі старшим братом Маттіасом. Різниця у віці між ними становила лише рік. Придворний лікар і вчителі принців відправляли їхній мамі щоденні письмові звіти про стан здоров'я, успіхи в навчанні та про всі події у житті дітей. Після смерті батька, коли регентами над старшим братом, великим герцогом Фердинандо II стали їхня мама і бабуся, вчителями принців призначили людей, які не мали видатних знань, але мали шляхетне походження і належали до вищих верств духовенства. Дітей виховували прихильниками контрреформації та ідей абсолютизму. Франческо, за рішенням матері, готували до військової кар'єри. Його вчителем і вихователем був призначений військовик і письменник Фабриціо . Проте принц не мав схильності до військової справи. Він був рафінованим молодим чоловіком субтильної статури, який військовим баталіям вважав за краще життя при дворі з балами, бенкетами і виїздами на полювання.
Кар'єра та передчасна смерть У вересні 1631 року разом з Маттіасом відвідав імператорський двір у Відні, де велика герцогиня-вдова представила синів своєму братові, імператору Фердинанду II. Мама принців намагалася забезпечити їхнє надходження на службу в імперську армію під керівництвом Альбрехта Валленштейна. Під час подорожі Франческо і Маттіас продовжували розважати себе полюванням і балами до листопада 1631 року, коли велика герцогиня-вдова раптово померла в Пассау. Старший брат, великий герцог Тоскани, дозволив їм залишитися закордоном і виділив під їхнє командування в імперську армію корпус із тисячі вершників та шести тисяч піхотинців. Навесні 1632 року, через військові успіхи протестантів у Тридцятилітній війні, великий герцог Тоскани виділив братам сто тисяч скудо і велику кількість зброї з вимогою негайно вирушити в імперську армію і проявити себе в битвах з протестантами на боці імператора.
У липні 1632 року Франческо і Маттіас вирушили до театру бойових дій. Після зустрічі з імператором у Відні, вони прибули до табору імперської армії під Нюрнбергом. 16 листопада 1632 року брати вперше брали участь у битві — битві при Лютцені. Зустрівши принців з наснагою, Валленштейн незабаром став ставитися до них негативно. Причиною тому було невдоволення генералісимуса недостатньою участю великого герцогства Тосканського у постачанні імперської армії. Спочатку він відмовився надати військові звання, що відповідали походженню принців. Потім, бажаючи позбутися присутності в армії Франческо і Маттіаса, в липні 1633 року зовсім відібрав у них командування над полками. Як вважали самі принци, причиною такого ставлення до них з боку генералісимуса було те, що, перебуваючи при імперському дворі, вони говорили про можливу зраду Валленштейна. У лютому 1634 року в листі до великого герцога Франческо і Маттіас попросили дозволу залишити імперську армію, побоюючись за своє життя, якщо звинувачення генералісимуса в зраді підтвердяться. Старший брат задовольнив їхнє прохання, і того ж місяця вони залишили театр воєнних дій і прибули до .
Невдалий початок військової служби остаточно переконав Франческо у його непридатності до кар'єри військовика, про що він також написав у листі до старшого брата у березні 1634 року. Але йому не дозволили залишити імперську армію. У травні того року, на чолі кавалерії великого герцогства, Франческо брав участь в облозі Регенсбурга. У липні у їхньому таборі вибухнула епідемія чуми. Франческо захворів. Проте лікарі не одразу діагностували у нього захворювання. Стан принца швидко погіршився. Спрямований до нього імператорський лікар нічого не зміг вдіяти. Франческо Медічі помер під Регенсбургом 25 липня 1634 року. Спочатку останки принца привезли до монастиря францисканців у Больцано. Новина про його смерть досягла двору у Флоренції на початку серпня, коли там усі готувалися до весілля Фердинандо II та Вікторії Урбінської. За наказом великого герцога 30 серпня 1634 року в базиліці Святого Лаврентія у Флоренції покійному Франческо влаштували урочистий похорон.
У культурі Збереглося кілька портретів Франческо, що зображують його у різному віці і майже всі вони належать пензлю Юстаса Сустерманса. Дитячий портрет принца (бл. 1625) пензля того ж художника, який є копією роботи Франческо Бьянкі Буонавіта, зберігається у зборах Музею історії мистецтв у Відні. На полотні він зображений з далматином. Ще два портрети пензля Сустерманса (бл. 1628), на яких Франческо зображений у латах, входять до зборів галереї Уффіці та у Флоренції. Вони були написані невдовзі після того, як принц упав з коня біля воріт Святого Фредіана і зламав ногу. Інший портрет кисті того ж художника, написаний ним незадовго до смерті принца, належить до колекції Національного музею в Кракові.
Примітки
Література
Посилання