Філіп Моррісон (; 7 листопада 1915 року, Самервілл, Нью-Джерсі — 22 квітня 2005 року, Кембридж, Массачусетс) був професором Інституту фізики та почесним професором фізики. Він багато років викладав у таких установах, як Массачусетський технологічний інститут (MIT).

Життєпис Він вперше зіткнувся з фізикою як радіоаматор, отримавши ліцензію у віці дванадцяти років. Поліомієліт, на який він страждав з дитинства, обмежував його рухливість, змушуючи його користуватися тростиною. Він виріс у Піттсбурзі, де вступив до Ліги молодих комуністів та Комуністичної партії США (КП США).

Він навчався в Технологічному інституті Карнегі (ступінь бакалавра, 1936) та в Каліфорнійському університеті в Берклі, де продемонстрував свої виняткові здібності до фізики. У 1940 році він отримав докторський ступінь під керівництвом Роберта Оппенгеймера. Потім він прийняв посаду викладача в Іллінойському університеті. Він проводив дослідницьку роботу для Енріко Фермі. У 1941 році він став викладачем фізики в Державному коледжі Сан-Франциско, а в 1941/42 роках — викладачем в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн.

З початком війни він приєднався до Манхеттенського проекту, в рамках якого була розроблена перша атомна бомба. Спочатку він працював у Металургійній лабораторії Чиказького університету, а з 1942 по 1946 рік — у самому Лос-Аламосі, де став керівником групи. 12 липня 1945 року він перевіз два ящики плутонію з Національної лабораторії Лос-Аламоса в Лос-Аламосі, штат Нью-Мексико, на випробувальний полігон Аламогордо. Він брав участь у заключних етапах підготовки бомби до роботи. Він описав спалах атомної бомби так: «Це було схоже на відкриття печі, і сонце вийшло, як схід сонця».

Три тижні по тому, на тихоокеанському острові Тініан, він зібрав ядро бомби «Товстун», яку скинули на Нагасакі. У Нагасакі він на власні очі спостерігав за дією бомби. Як і багато інших, він став активним противником ядерного озброєння та прихильником контролю над ядерними озброєннями. Як член Федерації вчених-атомників, він опублікував численні статті та книги на цю тему.

За часів Маккарті йому було висунуто звинувачення через комуністичне минуле. Навіть у 1990-х роках його звинувачували у радянському шпигунстві. У 1946 році він приєднався до Корнельського університету на посаді доцента (пізніше став професором), де працював з Гансом Бете та був колегою Річарда Фейнмана. З 1965 року він був професором Массачусетського технологічного інституту, де з 1976 року обіймав найвищу посаду професора інституту. Потім він все більше звертав свою увагу на астрофізику. Ще з 1959 року він виступав за дослідження радіосигналів з космосу. Пізніше він долучився до проекту NASA «Пошук позаземного розуму» (SETI). З 1986 року він був почесним професором Массачусетського технологічного інституту.

Він також відомий як популяризатор науки в США та за їх межами, зокрема завдяки регулярним оглядам книг у журналі Scientific American з 1965 року, а також виступам на радіо та телебаченні. Наприклад, у 1987 році він разом зі своєю дружиною Філіс Моррісон презентував шестисерійний серіал *The Ring of Truth* на каналі NBC, який також був опублікований як книга. Його фільм *Powers of Ten* за участю Чарльза та Рея Імса також добре відомий. Він отримав медаль Ерстеда від Американської асоціації викладачів фізики за свій внесок у фізичну освіту.

Він також відомий своєю роботою у сфері фізичної освіти. Він був членом Американського фізичного товариства, членом Федерації американських вчених (був її президентом з 1947 по 1949 рік та головою з 1972 по 1976 рік), Американського астрономічного товариства (був членом його ради з 1977 по 1979 рік), Міжнародного астрономічного союзу, Національної академії наук (з 1971 року), Американської академії мистецтв і наук (з 1961 року) та Американського філософського товариства. Він отримав премію Ендрю Джеманта від Американського інституту фізики.

У 1980 році він отримав Президентську премію Нью-Йоркської академії наук та премію Прегеля.

Бібліографія ()

Примітки