Наді́я Миха́йлівна Мовча́н-Карпу́сь (нар. 12 червня 1944, с. Журавка, Миколаївський район, Одеська область) — українська поетеса, письменниця, педагогиня. Членкиня Національної спілки письменників України (1998). Лауреатка премії імені Степана Олійника (2009), обласного літературного конкурсу «Хвилі моря і степу». Відмінник освіти України, осавул Чорноморського козацького війська, кавалер Міжнародного ордена Лицарської Звитяги.

Біографія Народилася 12 червня 1944 року в селі Журавка Миколаївського району Одеської області в родині вчителів. Мати, Єфросинія Дем'янівна, була першою вчителькою доньки. Батько, Михайло Кузьмович, — учитель-словесник, бджоляр та садівник. У віці 7 років родина переїхала до села Червоний Кут (нині Чорний Кут) колишнього Ширяївського району.

У 1965 році закінчила Ізмаїльський педагогічний інститут. Після закінчення навчання два роки працювала вчителькою в рідній Червонокутській школі, вісім років — у місті Охтирка Сумської області, а потім продовжила педагогічну діяльність в одній з одеських шкіл, де викладала українську мову та літературу понад тридцять років.

Наприкінці 1990-х років разом із чоловіком Анатолієм Дмитровичем переїхала з Одеси до села Любопіль Визирської громади, щоб займатися бджільництвом.

Творчість Писати вірші почала у четвертому класі. Перші твори були присвячені матері та бабусі. За порадою батька, надіслала їх до газети «Зірка», де вони були опубліковані.

Пише переважно для дітей — вірші, гуморески, казки, легенди та оповідання. Її твори включені до програми Нової української школи. У творчості поетеси важливе місце займає пейзажна та інтимна лірика. Вона також використовує східні форми віршування, такі як танка, хоку, рубаї.

У 2019 році Надія Мовчан-Карпусь стала переможницею Турніру лицарів Евтерпи в Одесі в номінації «Краще колоратурне сопрано поетичної Одещини».

З 2020 року бере участь у засіданнях літературного клубу «Джерело» при Сичавській бібліотеці.

Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році активно пише на патріотичну тематику. У 2021 році вирішила надіслати частину накладу своєї збірки «У краплі любові» українським військовим у зону бойових дій. Її вірші «Я – Україна», «Бракне слів сказати», «Молитва за Україну» та інші публікувалися в «Українській літературній газеті».

Твори Надії Мовчан-Карпусь друкувалися в журналах «Літературна Одеса», «Море», «Гетьман», а також у газетах «Думська площа», «Чорноморські новини», «Слава і Честь», «Вечерняя Одесса» та інших. Низку її віршів поклали на музику композитори Олександр Білаш, Микола Колодочка, Олег Польовий та інші.

Збірки «Батькова тополя» (1997) «Над річкою-журавкою» (1998) «Золотокрилі ранки» (2000) «Сонячне коло» (2003) «Мелодія осінньої просині» (2004) «Василинка-Веселинка» (2008) «Стаю на прю» (ліро-епічна поема, 2008) «У краплі любові» (2019)

Збірка «Сонячне коло» посіла перше місце на обласному літературному конкурсі «Хвилі моря і степу» в номінації «Краща книга для дітей» у 2003 році. За збірку «Василинка-Веселинка» отримала літературну премію імені Степана Олійника. Видання збірки «У краплі любові» підтримав благодійний фонд імені Олексія Ставніцера.

Особисте життя Одружена з Анатолієм Дмитровичем Карпусем. Має сина та доньку, онуків та правнуків. Проживає в селі Любопіль Визирської громади Одеської області.

Примітки