Йоганн Петер Адольф Ерман (; 31 жовтня 1854, Берлін — 26 червня 1941, Берлін) — видатний німецький єгиптолог та лексикограф. Засновник Берлінської школи єгиптології. З 1884 по 1914 рік він був директором Єгипетського відділу Королівських музеїв у Берліні, а з 1892 по 1923 рік обіймав кафедру єгиптології в Берлінському університеті Фрідріха Вільгельма. Ерман ініціював і очолив грандіозний проєкт – «Словника єгипетської мови» (), перший том якого вийшов друком 1926 року.

Життєпис

Йоганн Ерман народився 31 жовтня 1854 року в Берліні у родині Адольфа Ермана та Марі Бессель, де був дев'ятою дитиною з десяти. Він був онуком відомого німецького фізика Поля Ермана та астронома Фрідріха Бесселя. Рід Ерманів походив від давньої міщанської родини з міста Шаффгаузен; спочатку вони носили прізвище Ерматінгер (Ermatinger), від місцевості Ерматінген на Боденському озері. Ще у XV столітті родина мешкала на півночі Швейцарії, а в XVII столітті переселилася до Женеви, де прізвище набуло французької форми Erman. Саме тоді до роду вперше влилася французька кров через шлюб Жана Ермана з дочкою протестантського біженця. У 1721 році Ермани переїхали до Берліна, де існувала численна французька протестантська громада зі школою. Син і онук Жана Ермана одружилися в межах цієї громади, тому французький культурний вплив у родині зберігався протягом поколінь.

Жан-П’єр Ерман, прадід Йоганна, був одним із провідних пасторів протестантської громади Берліна. Його син Пауль Ерман, дід Йоганна, став першим професором фізики в Берлінському університеті. Невдовзі після 1800 року Пауль Ерман одружився з дочкою єврейського радника з Потсдама Еліаса Іцига. Родина Іцигів поступово відходила від юдаїзму й близько 1802 року прийняла християнство. Проте через це походження Адольф Ерман у старості потрапив під обмеження, запроваджені нацистським режимом проти осіб єврейського походження

Дитинство та навчання

1860 року Йоганна віддали до підготовчої школи (), де літній вчитель, доктор Таппе, навчав одночасно 30 дітей, щоби підготувати їх до старшної школи. Навчання відповідало 4 класам школи. Згодом, як і його предки, Ерман навчався у Французькій гімназії в Берліні, де здобув класичну освіту. Після складання іспиту на атестат зрілості він вступив до Лейпцизького університету, де вивчав єгиптологію під керівництвом Георга Еберса. Як і його брати, Ерман був членом студентського товариства «Leipziger Burschenschaft Germania». Згодом він перейшов до Берлінського університет імені Гумбольдтів, де слухав лекції видатного єгиптолога Ріхарда Лепсіуса й у 1877 році захистив докторську дисертацію «Утворення множини в єгипетській мові» ().

Після цього він працював у Королівських музеях у Берліні — у бібліотеці та монетному зібранні. 1880 року Ерман здобув право викладання (габілітацію) завдяки своїй праці «Граматика новоєгипетської мови» (). 11 жовтня 1884 року він одружився з Кіте д’Ерьоз (Käthe d’Heureuse), нащадком французьких біженців; подружжя мало п’ятеро дітей і прожило разом понад півстоліття.

Після смерті свого наставника Ріхарда Лепсіуса Ерман у 1884 році став директором Єгипетського відділу Королівських музеїв у Берліні (нині — Єгипетський музей і зібрання папірусів), яким керував до 1914 року. У 1885 році його призначили позаштатним професором Берлінського університету, а з 1892 по 1923 рік він обіймав там кафедру єгиптології.

В юності писав вірші та короткі новели, які так і не були опубліковані. З 1896 року був членом-кореспондентом Баварської академії наук, у 1918 році отримав орден «Pour le Mérite» за заслуги у науці й мистецтві, у 1927 році — Баварський орден Максиміліана, а в 1932 році був обраний членом-кореспондентом Британської академії.

Після виходу на пенсію у 1934 році Ермана позбавили звання почесного професора через його «єврейське походження». Помер він 26 червня 1937 року в Берліні на 83-му році життя. Похований на лісовому кладовищі Далем (), його могила має статус почесного поховання міста Берліна.

Науковий доробок

Адольф Ерман розпочав свою філологічну роботу з докторської дисертації «Утворення множини в єгипетській мові» (), у якій аналізував форми множини в давньоєгипетській мові й вперше виокремив зв’язки між єгипетською граматикою та семітськими мовами. Надалі він чітко виокремив у історії єгипетської мови переломний момент при переході до новоєгипетської стадії, а також унормував поняття середньоєгипетської («класичної») мови.

Як директор Єгипетського відділу Королівських музеїв у Берліні (1884/85–1914) він не лише керував музейною колекцією, а й публікував результати аналізу музейних фондів у серії Mitteilungen aus den Orientalischen Sammlungen (від 1889 р.). З 1882 року спільно з Генріхом Бругшем () він редагував журнал Zeitschrift für Ägyptische Sprache und Altertumskunde (ZÄS), що став провідним в галузі єгиптології.

Ерман виступив ініціатором великого словникового проєкту: у 1897 році за його участі Прусська академія наук і Баварська академія наук звернулися до імператора Вільгельма II з проханням підтримати створення словника єгипетської мови (). Цей словник був виданий в п’яти томах між 1926 і 1931 роками, залучивши серед інших його учнів Германа Грапова та Курта Зете.

Щодо археологічної практики, Ерман не був безпосередньо провідником польових розкопок, однак він відіграв ключову роль у розвитку німецької єгиптологічної експедиційної мережі. Під егідою Берлінської школи єгиптології він заохочував і підтримував експедиції, зокрема залучив Людвіга Борхардта до розкопок у ‎Амарні, що стало поштовхом до систематичного дослідження поселень Давнього Єгипту.

Завдяки його адміністративно-методичній діяльності музей у Берліні отримав значні фонди, спонсорів та англомовне визнання, що дозволило перетворити колекцію на міжнародно визнаний науковий арсенал. Крім того, архівні фонди Ермана (понад 5000 документів) зараз оцифровані та доступні у бібліотеці університету Брестера, що засвідчує його вплив на історію науки.

Основні праці

«Утворення множини в єгипетській мові. Граматичний нарис» (), Ляйпциг: Engelmann, 1878. «Граматика новоєгипетської мови» (), Ляйпциг: Engelmann, 1880. «Німецькі медальєри XVI—XVII століть» (), у: Zeitschrift für Numismatik, Bd. 12 (1885), с. 14–102; окреме видання: Берлін: Weidmann, 1884. «Єгипет і єгипетське життя у стародавні часи» (), 2 тт., Тюбінген: Verlag der Laupp’schen Buchhandlung, 1885–1887 (перекладено англійською). «Мова папірусу Весткар. Попередні дослідження до граматики староєгипетської мови» (), у: Abhandlungen der königlichen Gesellschaft der Wissenschaften zu Göttingen, 1889/1890. (ред.) «Казки папірусу Весткар» (), 2 ч., Берлін: Spemann, 1890 (серія Mitteilungen aus den orientalischen Sammlungen, тт. 5–6). «Єгипетська граматика з таблицею письма, літературою, текстами та словником» (), Берлін: Reuther & Reichard, 1894 (серія Porta linguarum Orientalium, т. 15; кілька перевидань). «Замовляння для матері та дитини з папірусу № 3027 Берлінського музею» (), у: Abhandlungen der Königlich Preussischen Akademie der Wissenschaften, 1901. «Єгипетський глосарій: найуживаніші слова єгипетської мови» (), Берлін: Reuther & Reichard, 1904 (серія Porta linguarum orientalium, т. 20). «Єгипетська релігія» (), Берлін: Reimer, 1905 (серія Handbücher der königlichen Museen zu Berlin; перекладено англійською). «Ієрогліфи» (), Берлін / Ляйпциг: Göschensche Verlagshandlung, 1917 (серія Sammlung Göschen, Bd. 608). (співавт. із Германом Граповом) «Єгипетський тлумачний словник» (), Берлін: Reuther & Reichard, 1921. «Література єгиптян. Поезія, оповідання та навчальні тексти III—II тисячоліття до н. е.» (), Ляйпциг: Hinrichs, 1923. (ред. із Германом Граповом) «Словник єгипетської мови» (), 13 тт., Ляйпциг: Hinrichs, 1926–1963. «Моє становлення та моя праця. Спогади старого берлінського вченого» (), Ляйпциг: Quelle & Meyer, 1929. «Релігія єгиптян. Її становлення й занепад за чотири тисячоліття» (), Берлін: De Gruyter, 1934.

Див. також

Єгиптологія Ріхард Лепсіус

Примітки