«Казка про Бову Королевича» — українська народна казка богатирського циклу. Вона розповідає про пригоди юного богатиря Бови Королевича, його боротьбу зі зрадою, ворогами та чаклунством. Казка відома в численних варіантах, записаних у XIX—XX століттях, і є частиною східнослов'янського фольклору з вираженими впливами візантійських та західноєвропейських лицарських романів.

Сюжет Цар Кірбіт Вірзалович мав дорослу доньку. Поруч із ним жили два князі — знатний князь Гвидон та князь Додон. Донька любила Додона, але батько бажав, щоб вона стала дружиною Гвидона. Вона була змушена підкоритись волі батька і одружилася з Гвидоном. Через якийсь час народила сина — Бову Королевича.

Мати Бови задумала змову: вона вирішила вбити свого чоловіка — Гвидона — і таки одружитися з Додоном. За її наказом Гвидон виїхав у ліс, а тим часом ворота міста закрили, і Додон із військом наздогнав його й вбив. Бові тоді було три роки.

Коли Додон побажав побачити хлопчика, Бова відмовився, заховався, і Додон став ворогом малого. Потім Додон наказав матері ув'язнити Бову, і мати це зробила. Але нянька хлопчика допомогла — Бова втік.

Бова потрапив на корабель, був проданий, прибув до князя Зіндзівея Андроновича, прослужив на стайні, став сильним богатирем і проявив свою силу під час нападу на місто: він переміг князя Духопера і його військо. Потім він зустрів ще сильнішого супротивника — князя-богатиря Маркобруна Султановича. Він розрубав його навпіл і розбив військо. Врешті-решт велика хитрість злого чарівника призвела до того, що Бову «покликали» до царя Султана Султановича, аби повісити його. Але він вирвався, убив охоронців, зумів втекти на кораблі.

Далі — через пригоди, хитрощі чарівника і події — Бова повертається, визволяє свій меч-кладенець, повертає свого коня, і нарешті вирішує помститися матері й Додону: він вбиває Додона, мати передає йому царство. У кінці він живе, володарює, має владу над двома царствами.

Класифікація За міжнародною системою класифікації казкових сюжетів Аарне-Томпсона-Утера (ATU) казка належить до типу ATU 301 («Три викрадені принцеси» або «Богатир і підземне царство»), з елементами ATU 650A («Сильний Ганс» або «Юний богатир») та ATU 314 («Золотокосий юнак»). Основні мотиви включають:

викрадення коня та меча чаклуном (мотив ATU 302: «Серце змія»); перетворення за допомогою чарівної води (мотив ATU 325: «Чаклун і його учень»); богатирські подвиги юнака (мотив ATU 300: «Боротьба з драконом»).

В українському фольклорі казка класифікується як богатирська (героїчна) казка, подібна до циклів про Кирила Кожум'яку чи Івана Голого.

Паралелі з європейським фольклором «Казка про Бову Королевича» має прямі паралелі з середньовічним романом Bovo-Bukh (або Buovo d'Antona), написаним італійською мовою в XIV столітті Елією Левітою для єврейської аудиторії в Італії. Цей роман, у свою чергу, походить від англо-норманського Beuve de Hanstone (XII ст.), що є частиною циклу про бунтівних васалів (geste des rebelles).Grimm J. Deutsche Mythologie. — Göttingen, 1835. — Bd. 1. — S. 312. У французькій традиції — Roman de Beuve de Hantone. В англійській — Sir Bevis of Hampton (XIII—XIV ст.), де герой також тікає від зради матері, продається купцям, стає лицарем і повертається для помсти. У німецькій — Biterolf und Dietleib, з мотивами чаклунства та богатирських коней. У східнослов'янській традиції — російські варіанти «Повісті про Бову» (XVII—XVIII ст.).

Українські версії вирізняються акцентом на сімейну зраду, богатирську силу дитини та елементи побутового гумору (наприклад, мітла як зброя). Казка поширилася через мандрівних оповідачів і лубочні видання XVIII—XIX ст.Іваницький А. І. Українські народні казки. — К.: Наукова думка, 1990. — Т. 2. — С. 78–85.

Див. також

Повість про Бову

Примітки

Джерела Мушкетик, Леся. Персонажі української народної казки. Київ: Український письменник, 2014. 360 с. Хрестоматія давньої української літератури / Упор. акад. О. Білецький. — К., 1967.