Андрі́й Андрі́йович Бодник (, Верхній Дорожів, нині Дрогобицький район Львівської області — , Львів) — український мовознавець, етнограф, художник-аматор, педагог, дослідник Бойківщини.
Життєпис Народився в селі Верхній Дорожів у родині селян. Закінчив учительську гімназію в Самборі (1933) та Львівський університет (1946).
У 1936—1939 роках працював у молочарні міста Щирець на Львівщині. Після встановлення радянської влади в Західній Україні вчителював у селі Лани Щирецького району, від лютого 1940 року — інспектор шкіл цього району.
У 1941—1942 роках служив у «Маслосоюзі» у Львові, у 1942—1944 — директор сільськогосподарської школи в селі Розенберг (нині в межах Львівщини). За громадсько-патріотичну активність зазнавав переслідувань.
Після визволення Західної України від німецької окупації був призначений завідувачем Щирецького районного відділу народної освіти, а згодом директором середньої школи у Щирці. Від 1946 року працював у Львівському університеті — секретарем наукової частини, помічником проректора з наукової роботи, аспірантом.
У 1947 році зазнав репресій і був висланий на спецпоселення до м. Анжеро-Судженськ Кемеровської області (Росія), де перебував до 1957 року. Реабілітований 29 січня 1957 року.
Після повернення працював на кафедрі журналістики Львівського університету, викладав українську мову та літературу (до 1962). Згодом був адміністратором Музично-драматичного театру ім. М. Заньковецької. У 1970—1972 роках — співробітник Львівського музею народної архітектури та побуту, де здійснював численні етнографічні експедиції по Бойківщині.
Помер 3 листопада 1986 року у Львові. Похований на 1 полі Янівського цвинтаря.
Наукова та мистецька діяльність Зібрав і систематизував близько 1500 коломийок, досліджував етнографію Бойківщини, обстежив близько 60 сіл, записуючи народну лексику, фольклор і термінологію. Замальовував знаряддя побуту та промислу, створив понад 600 етнографічних малюнків, кілька портретів Івана Франка, Тараса Шевченка та інших діячів української культури.
Під час заслання вивчав побут українських висланців в Анжеро-Судженську, зокрема етнографа й історика Михайла Скорика та мовознавця Петра Коструби. Залишив ілюстрований власними акварельними замальовками рукопис дослідження «Матеріальна культура Бойківщини» та інші праці.
Праці Автор низки праць із мовознавства, етнографії та народного мистецтва, зокрема досліджень соціально-виробничої лексики у творчості Івана Франка, а також традиційних ремесел і термінології Бойківщини.
«Деякі спостереження над соціально-виробничою лексикою публіцистики Івана Франка 80–90 років [ХІХ ст.]» // Доповіді та повідомлення Львівського університету. — 1961. — Вип. 9. «Бойківська прядильно-ткацька техніка і термінологія» // Народна творчість та етнографія. — 1969. — № 4. «Народні промисли Бойківщини» // Жовтень. — 1970. — № 6. «Народная терминология домашнего промысла Западного Прикарпатья и Закарпатья и определение границ Бойковщины» // Проблемы картографирования в языкознании и этнографии. — Ленинград, 1974. «Сукнарство Бойківщини» // Народна творчість та етнографія. — 1978. — № 3.
Джерела