На розпутті – повість українського письменника Бориса Грінченка, опублікована у Львові у 1892 році та є другим твором автора з життя української інтелігенції.

Сюжет Два друга,  Демид Гайденко та Гордій Раденко, після закінчення університету мають на меті працювати задля українського народу: Демид – земським лікарем на селі, Гордій у судочинстві.

Обидва закохуються у сестру свого товариша Ганну Квітковську, яка зрештою виходить заміж за Гордія.  

Демид уїжджає у село, де працює лікарем та відкриває початкову школу, навчаючи селян.

Гордій отримує адвокатську практику, але справи пішли невдало; починаються негаразди й у сімейному житті.

Гордій перестає бачити сенс життя, оскільки, на його думку, у кінці життєвого шляху усіх чекає смерть, а отже не варті уваги будь-які мрії та прагнення щодо їх досягнення.

В цей час він отримує у спадок маєток у селі та переїжджає з міста, сподіваючись налагодити як ділові справи так і відносини із Ганною.

Але непорозуміння із дружиною залишаються. До того ж, Гордій випадково знайомиться із місцевою дівчиною, яку вводить в оману та зваблює.

Дізнавшись, що в Гордія є дружина та дитина, дівчина вкорочує собі віку.

В подальшому, Гордій, через спірне питання власності земель, вступає у конфлікт із громадою. Не в змозі дійти до згоди із селянами, він звертається за допомогою до влади. У село заходять військові та чинять над ними розправу. Побачивши загиблих, Гордій усвідомлює трагедію, що сталася через нього. Під тягарем своєї провини у смерті дівчини та розстріляних односельців, він вдається до суїциду.

Маєток переходить до Ганни, яка довіряє управління Демидові. Демид, користуючись повагою й довірою серед мешканців села, приводить справи до ладу, передаючи землі громаді.

Згодом він одружується на Ганні та повертається у місто.

Сприйняття За оцінкою Івана Франка, у повісті "На розпутті", Борис Грінченко прагнув  "на тлі сучасної української дійсності показати зародження нового типу радикального демократа".

На думку Анатолія Погрібного, українського літературознавця та критика, "На розпутті" – "… перша в українській прозі спроба показати різноманіття шляхів, якими йшла (чи сподівалася іти) тогочасна українська інтелігенція".

Примітки