Ольга Іванівна Руданець, до шлюбу Шовкопляс ( 25 лютого 1956) — громадсько-політична та культурна діячка, Голова Конгресу української інтелігенції Коломийщини, відповідальна секретарка Коломийського міськрайонного товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Письменники, краєзнавці, журналісти нашого міста. Коломия: Вік, 2023. 128 с. 50 найвідоміших людей Коломийщини. - Коломия: Вік, 2009. - 160 с.. Заслужений працівник культури України (2009).

Життєпис

Народилася 25 лютого 1956 року в селі Задубрівці на Снятинщині. З родини Івана та Василини Шовкоплясів. Батьки були звичайними селянами, які працювали в колгоспі. Виросла в багатодітній сім'ї, була однією з шести доньок.

У 1976 році закінчила Снятинське культурно-освітнє училище за спеціальністю бібліотекар-бібліограф, а в 1983 році — Київський державний інститут культури. Навчалася також у Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника на історичному факультеті впродовж 1990—1994 років, у 2006-му закінчила Академію державного управління при Президентові України та отримала кваліфікацію магістра державного управління.

З 1976 по 1993 рік була завідувачкою бібліотекою с. Воскресінці, завідувачкою методичним відділом, заступницею директора Коломийської централізованої бібліотечної системи з наукової роботи. Працюючи в Коломийській ЦРБ, започаткувала засідання літературно-мистецької вітальні й клубу любителів поезії при закладові, заклала діяльність дискусійного політклубу "Істина", створила історико-краєзнавчий клуб "Краєзнавець".

У лютому 1989 року була обрана до складу Ради міськрайонного Товариства української мови, очолювала комісію з питань культури. Обиралась депутатом Коломийської міської ради першого демократичного скликання (1990-1994 роки).

З 1993 по 1994 рік була бібліографом і викладачкою суспільних дисциплін Коломийського політехнічного коледжу, з 1994 по 1998 рік — помічницею міського голови Коломиї Ігора Довганюка. У 1994—1998 роках — референтка народного депутата Павла Мовчана. У 1998—2002 роках була помічницею-консультанткою депутата Верховної Ради України Василя Ткачука. З 1998 по 2000 року працювала директоркою з питань розвитку в українсько-польському СП “Алукполь”, а з червня 2000 року до січня 2013 року — директоркою готелю “Писанка”Глаголюк В. Життєвий ковчег Ольги Руданець. — Вільний голос. — 26 лютого 2026 — Ч. 5 (2737) — с. 5.

У різний час працювала в Коломийському академічному обласному українському драматичному театрі на посадах: помічниці художнього керівника, керівниці літературно-драматургічної частини, заступниці директора з творчих питань. З 26 серпня 2025 року – викладачка суспільних дисциплін Коломийського педагогічного фахового коледжу.

З 22 грудня 1995 року очолює Конгрес української інтелігенції Коломийщини. Разом з отцем Зиновієм Карасем була ініціаторкою та організаторкою Школи молодого українського патріота. Є також активною учасницею Коломийської групи "Ініціативи 1 грудня" з часу створення в січні 2012 року.

Писати почала ще в дитячі роки. Свої твори друкує іноді під псевдонімом Ольга Задубрівна (за назвою села, де народилася). Друкувалась в різних часописах: альманахах  «Поезії жінок України»,  «ДІЛ»; літературних  журналах «Буковинський журнал», «Перевал»; щорічнику «Жінки України»; інтернет-виданні Миколи Савчука «Поезія  на зламі тисячоліть»;  випусках  «Бібліотеки «Вільного Голосу», альманасі «Джерельні дзвони» та інші.

У 2006 році у Коломийському театрі з успіхом пройшов її перший авторський вечір - поетичний вернісаж “А я  щаслива”.

У доробку письменниці є кілька творів, які покладені на музику, зокрема композитор Іван Николайчук написав  музику до вірша, який став маршем для спеціального підрозділу ЗСУ — окремого радіоелектронного батальйону.

Нагороди Заслужений працівник культури України (3 грудня 2009) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Івано-Франківської області, вагомі трудові досягнення та з нагоди 70-річчя утворення області Медаль «Будівничий України» (2009) Годинник "Від Президента України" (2001) — за активну участь у розвитку місцевого самоврядування й державотворенняЗ нагоди 10-ої річниці незалежності України... — Коломийський вісник — 2 жовтня 2001 — Ч. 93 (1313) — с. 2 Подяка Кабінету Міністрів України (2006) Орден “Почесний хрест” з врученням диплому “Керівник року – 2010” Міжнародного економічного рейтингу  “Ліга Кращих”; Почесний знак "За подвижництво  в культурі Прикарпаття” (2006);   Медаль "За заслуги перед Прикарпаттям” (2011) Відзнака Коломийського міського голови (2011); Книга шани міста Коломиї (2011) Медаль "За заслуги перед Коломийщиною" (2020)

Примітки