Млинці Зельдовича — теоретична модель для згущення газу з первісної флуктуації густини після Великого вибуху. У 1970 році Яків Зельдович показав, що для газового еліпсоїда надгалактичного масштабу можна використовувати наближення, яке моделюватиме колапс як такий, що відбувається найшвидше вздовж його найкоротшої осі, що надає йому форми млинця. Це наближення припускає, що еліпсоїд газу достатньо великий, що вплив тиску незначний, і потрібно враховувати лише гравітаційне тяжіння. Тобто газ буде колапсувати без суттєвих збурень зовнішнім тиском. Це припущення особливо справедливе, якщо колапс відбувається до ери рекомбінації, яка призвела до утворення атомів водню.
У 1989 році Зельдович та Шандарін показали, що початкові флуктуації густини випадкових гауссових полів призведуть до утворення «щільних млинців, ниток та компактних згустків матерії». Ця модель стала відомою як низхідна () модель формування галактик, де спочатку утворюється надгалактичне згущення, а потім воно фрагментується на протогалактики. Утворення плоских концентрацій стискатиме газ ударними хвилями, що генеруються під час колапсу, підвищуючи його температуру.
На вищому рівні колапс більших структур згідно з відомий як млинці другого покоління або супермлинці. На ще вищих рівнях відбувається перехід до ієрархічної моделі кластеризації, в якій існує ієрархія колапсуючих структур. Укорочене наближення Зельдовича дозволило застосувати метод до цих ієрархічних або висхідних () моделей космологічної структури. Цей підхід усікає спектр флуктуацій степеневого закону при великих значеннях k перед застосуванням наближення Зельдовича. Також було показано, що узагальнення наближення Зельдовича застосовні у випадку ненульової космологічної сталої.
Перший приклад млинця Зельдовича, можливо, був ідентифікований у 1991 році за допомогою Дуже великого масиву в Нью-Мексико.
Примітки
Посилання