Паливна блокада Малі — триваюча воєнна кампанія афілійованої з Аль-Каїдою організації Джамаат Нусрат аль-Іслам валь-Муслімін, спрямована на перешкоджання ввезенню на територію Малі пального з Сенегалу, Мавританії та Кот-д'Івуару.
Блокада Надвечір 3 вересня 2025 року, ДНІМ опублікувало відео заяви свого представника Абу Худейфи аль-Бамбарі, який проголосив введення заборони на імпорт палива до Малі. Угруповання погрожувало перевізникам спалювати автоцистерни та убивати їхніх водіїв. Причиною блокади організація назвала заборону владою Малі продажу пального поза АЗС у сільських районах з метою перерізання ліній постачання бойовиків.
14 вересня джихадисти влаштували засідку на конвой із понад 100 бензовозів, який під супроводом військовослужбовців прямував із Сенегалу до Бамако. У ході бою було знищено 51 машину та взято у полон або вбито декілька солдатів ЗС Малі. Загалом, від початку блокади, станом на середину вересня, за даними малійської паливної асоціації, бойовиками було спалено близько 100 цистерн з пальним.
Окрім конвоїв з паливом, цілями атак стали автобуси транспортної компанії Diarra Transport, яку джихадисти звинуватили у співпраці з силовими структурами Малі. 6 жовтня, після неодноразових нападів, директорка компанії записала відео із вибаченнями перед клієнтами та усіма малійцями і мусульманами у зв'язку з незручностями, які виникли внаслідок зупинки діяльності компанії. Diarra Transport була змушена піти на поступки бойовикам та прийняти їхні вимоги, після чого атаки на автобуси припинились.
Станом на першу декаду жовтня, кількість знищених ісламістами цистерн зросла до 200.
16 жовтня, бойовики заявили, що блокада продовжуватиметься до тих пір, доки хунта не впаде, або не запровадить у країні закони шаріату. У заяві наголошувалося, що усі жінки, які виїжджатимуть за межі Бамако, зобов'язані носити хіджаб.
Наприкінці жовтня, блокада призвела до зупинки внаслідок серйозної нестачі пального громадського транспорту в Бамако. Крім того, уряд був змушений призупинити на два тижні роботу всіх навчальних закладів Малі.
У листопаді інтенсивність атак на півдні країни дещо зменшилася. Зокрема, транспортний коридор Бугуні, в якому впродовж вересня-жовтня було зафіксовано 11 нападів ДНІМ на конвої з паливом, протягом листопада був атакований лише один раз. The Wall Street Journal та низка французьких ЗМІ повідомляли про ймовірну домовленість між ДНІМ та малійським урядом, згідно якої хунта зобов'язувалася звільнити 115 полонених бойовиків у обмін на 40-денне призупинення атак на шляху, що з'єднує Бамако із Кот-д'Івуаром та є критично важливим для забезпечення Малі паливом. З кінця жовтня до початку грудня до Бамако прибуло 6 великих конвоїв чисельністю у 300-400 цистерн кожен.
3 грудня, за два дні до заявленого кінця перемир'я, бойовикам нібито була передана остання група із 45 полонених. 6 грудня колона у Бугуні потрапила у засідку ісламістів на відстані 160 км від столиці, було знищено принаймні 15 цистерн із паливом. Уже 10 грудня відбулася повторна атака у коридорі.
29 січня 2026 року бойовики JNIM влаштували засідку на колону бензовозів біля міста Каєс, неподалік кордону з Сенегалом, вбивши щонайменше 15 осіб і знищивши бензовози. Серед жертв атаки — 10 водіїв автоцистерн та двоє підлітків-учеників, які були страчені джихадистами уже після бою. 9 лютого профспілка далекобійників Малі оголосила загальнонаціональний страйк із закликом до влади повернути тіла вбитих. 11 лютого тіла були знайдені військовими та поховані наступного дня.
Наприкінці березня 2026 року між JNIM та малійським урядом було укладено перемир'я, в рамках якого було звільнено 100 ув'язнених бойовиків в обмін на зняття паливної блокади. Перемир'я мало тривати до свята Ід аль-Адха наприкінці травня. Пізніше уряд спростував інформацію про звільнення ув'язнених.
Реакції США, Австралія, Італія, Німеччина та Японія закликали своїх громадян терміново покинути Малі у зв'язку із ситуацією в країні.
29 жовтня, президент Нігеру Абдурагман Тчіані розпорядився відправити до Бамако 100 бензовозів у знак солідарності між країнами Альянсу держав Сахеля.
Примітки