Іва́н Гео́ргійович Нє́нов (нар. 7 січня 1944, Ізмаїл, Одеська область) — український письменник, журналіст, перекладач, дипломат та педагог болгарського походження. Кандидат політичних наук (1997), доцент, професор. Заслужений журналіст України (1996). Член Національних спілок письменників України (2013) та Болгарії (2003), Національної спілки журналістів України (1976). Лауреат літературної премії імені Степана Олійника (2012). Почесний громадянин міста Болграда (2021).

Біографія Народився 7 січня 1944 року в місті Ізмаїл Одеської області. Дитячі та юнацькі роки пройшли в Болграді та селі Виноградівка Болградського району.

У 1970 році закінчив Тираспольський державний педагогічний інститут, після чого розпочав педагогічну кар'єру вчителем мови та літератури. У 1976 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ.

З 1967 по 1974 рік перебував на комсомольській роботі. З 1976 року працював на Одеській телерадіокомпанії, де пройшов шлях від телекоментатора до головного редактора (1986—1995) та заступника генерального директора (1995—1999). Був автором телепрограм «Телевізійна приймальня», «Сімейний альбом» та прямої радіопередачі «В будинку на Троїцькій».

У 1997 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Засоби масової інформації України в умовах політичного трансформування суспільства» в Одеському державному університеті імені І. І. Мечникова, здобувши ступінь кандидата політичних наук.

З 1999 по 2002 рік обіймав посаду першого секретаря посольства України в Туркменістані. З 2002 по 2014 рік працював головним редактором газети «Одеські вісті». Водночас був доцентом кафедри філософських та соціально-політичних наук, а згодом професором кафедри регіональної політики та публічного адміністрування Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Станом на 2024 рік, викладає у Одеському національному морському університеті.

Творчість Літературну діяльність розпочав на початку 1990-х років. Першу книгу видав у 1993 році. Автор близько 10 художніх книг та збірок оповідань. Пише болгарською, українською, російською, гагаузькою, албанською та іншими мовами (загалом володіє 11 мовами). Перекладає з болгарської, української, турецької, македонської, туркменської та румунської мов.

Наскрізною темою його творчості є мир та злагода в Україні, а лейтмотивом — фраза: «Що згуртованіша діаспора, то міцніша держава».

Однією з центральних тем його творчості є постать засновника Болграда, генерала Івана Інзова. Перша повість про нього, «Попечитель», вийшла у 1996 році. У 2021 році, до 200-річчя Болграда, презентував друге, доповнене видання книги «Інзов — батько бессарабських болгар», видане українською та болгарською мовами.

Громадська діяльність У 1995—1998 роках був віце-президентом Асоціації болгарських національно-культурних товариств України, неодноразово представляв інтереси української болгарської діаспори на міжнародних форумах. З його ініціативи було видано Конституцію України болгарською та гагаузькою мовами.

Нагороди та звання Заслужений журналіст України (1996) Член Національної спілки письменників України (2013) Член Національної спілки письменників Болгарії (2003) Член Національної спілки журналістів України (1976) Лауреат літературної премії імені Степана Олійника (2012) Почесний громадянин міста Болграда (2021) Орден «Хрест Пошани» (2010) Почесна нагорода Святої Софії (2012) Золотий знак Виконавчого агентства у справах болгар за кордоном (2024)

Примітки