Джан Галеаццо Санвітале

Джан Галеаццо Санвітале (; 1496, Фонтанеллато, герцогство Парми та П'яченці — , Парма, герцогство Парми та П'яченці) — аристократ з будинку Санвітале, граф Фонтанелатто, кондотьєр. Брав участь в Італійських війнах на боці Французького королівства. Кавалер ордену Святого Михайла. При ньому двір у у Фонтанеллато став одним із центрів .

Біографія

Ранні роки Народився у Фонтанеллато 1496 року в родині кондотьєра, графа Джакомантоніо Санвітале та його другої дружини Вероніки . По батьківській лінії був онуком графу Стефано Санвітале і Лодовіке Паллавічіно з Шипйоне. По материнській лінії був онуком суверенного графа й Аньєзе Піко, аристократки з роду синьйорів Карпі.

Народився за кілька місяців після битви при Форново, в якій на боці французького короля Карла VIII боровся його старший брат Джан Франческо. 1511 року після смерті батька разом зі старшим братом успадкував феоди Фонтанеллато, Ночето, Бельфорте і П'єтрамоголана. Після смерті матері 1512 року опіку над неповнолітнім Джан Галеаццо довірили старшому братові Джан Франческо, потім Галеотто Лупі, маркізу Соранья, чоловікові його сестри Лодовіки Санвітале.

Здобувши перемогу в битві при Равенні, французи зазнали серйозних втрат і були змушені відступити з Емілії та Ломбардії, залишивши своїх союзників на цих територіях у скрутному становищі. Пармське герцогство виявилося зайнятим армією Папської держави. Джан Франческо, який воював на боці французів, утік, звелів Джан Галеаццо присягнути римському папі Юлію II, щоб зберегти за собою володіння роду Санвітале. Щоб підкреслити різницю між двома братами, у грудні того ж року між ними були розділені сімейні феоди. 1513 року помер бездітний маркіз Галеотто Лупі, залишивши своїм спадкоємцем Джан Галеаццо, який в того ж року почав правити самостійно.

Граф і кондотьєр У правління Джан Галеаццо замок Санвітале у Фонтанеллато став одним з центрів пармського ренесансу. У 1523—1524 роках на запрошення графа у Фонтанеллато працював художник Парміджаніно. У замку він створив фреску . 1524 року Парміджаніно написав . Перетворенню феоду на культурний центр епохи сприяли Паола Гонзага — дружина Джан Галеаццо, його брат — апостольський протонотарій Джан Лодовіко Санвітале та кузен Джероламо Санвітале, граф Сала. Частими гостями в замку були прихильники церковних реформ — , Автор «Апології проти каптурів» (), Анджело Уголетто, Джованні Дельфіні та Транквільо Молоссі.

1522 року отримав звання полковника армії Французького королівства. Виступив за кузена Джероламо Санвітале проти представників роду у феодальній війні за володіння Пармою. Після поразки французів у битві при Павії 1525 року, попри сильний тиск з боку пармської комуни, залишився вірним королю Франциску I. За це французький король ушанував його званням кавалера ордена святого Михайла і дарував французьке підданство.

У 1526—1527 роках маркіз Шипьоне , отримавши згоду пармської комуни, продав графу особняк Кодіпонте в Пармі — нині у Герцогському саду. 1536 року разом із кузеном Джероламо Санвітале оголошений бунтівником у Папській державі і перебував під слідством. У 1539—1540 роках, разом з французами і Галеотто II Піко делла Мірандола, брав участь в організації змови і перевороту в Кремоні, з метою встановлення в комуні влади прихильників французького короля. Змову виявили прихильники імператора, і спроба перевороту провалилася.

1545 року володіння Пармою перейшло до роду Фарнезе, представники якого також були прихильниками профранцузької партії. Джан Галеаццо зміцнив свої володіння, і, після вбивства в П'яченці П'єра Лудіжі Фарнезе, виступив проти міланського намісника Ферранте Гонзага і відмовився присягати на вірність імператору Карлу V. Помер у Пармі 2 грудня 1550 року.

Шлюб і нащадки У січні 1516 року Лудовико Гонзага, граф Сабб'єнети видав за Галеаццо Санвітале свою дочку Паолу. Шлюб був консумований в замку Фонтанелло 1520 року. У подружжя народилося дев'ятеро дітей:

Джакомантоніо (пом. 1563), лицар і зброєносець французького короля Франциска I, учасник Італійських воєн, одружився з Емілією Паллавічино з дому маркграфов Шипйоне, від якої мав трьох дочок; Філотей, монахиня в монастирі святого Квентіна в Пармі; Кліція, монахиня в монастирі святого Квентіна в Пармі; Перикарія, монахиня в монастирі святого Квентина в Пармі; Роберто (пом. 1577), лицар пармського герцога Оттавіо, голова кортежу португальської інфанти Марі — нареченої майбутнього пармського князя Алессандро, мажордом пармської герцогині Маргарити, поміж з Антонією Гонзагом з дому маркграфів Кастель-Гоффредо і власників Луцца, шлюб був бездетним; Еукерьо (пом. 1570), каноник і приор у Фонтанеллато, таємний камерарій і виночерпій римського папи Павла III, абат-комендатар Джеронди, дипломат, з 1564 року єпископ Вівієра; Луїджі, служив при дворі французького короля, потім був сабьонетським губернатором, одружився з Короною Кавацці з дому графов Сомалі, з якою мав шістьох синів і три дочки; Піро, приор у Фонтанеллато, каноник пармського собору з 1556 року, настоятель приходу святої Агнеси в Равенні з 1562 року, абат-коммендатар Джеронди з 1570 року; Федерико (пом. 1553), паша французького короля Франциска I і хлебодавця дофіна Генріха, учасник Італійських воєн, під час яких потрапив у в'язні і помер незабаром після свого звільнення.

Примітки

Посилання