Ніколае Чуперке (; 20 квітня 1882, Римник — 25 травня 1950, Бухарест) — румунський воєначальник часів Першої та Другої світових воєн, корпусний генерал (1940).

Біографія Ніколае Чуперке народився 20 квітня 1882 року в Римніку-Сераті у повіті Бузеу, розташованому у північно-східній частині історичного регіону Мунтенія. Після закінчення місцевої середньої школи в 1900 році, він навчався в офіцерській школі піхоти та кавалерії в Бухаресті, яку закінчив у 1902 році з присвоєнням першого військового звання другий лейтенант. 1913 році закінчив Військову школу в Парижі. Того ж року Чуперке взяв участь у Другій Балканській війні як командир роти.

Після вступу Румунії в Першу світову війну на боці союзників у 1916 році, Чуперке отримав звання майора та служив у 2-й румунській армії під командуванням генерала Александру Авереску. У травні 1917 року він був нагороджений орденом Корони Румунії офіцерського класу. За свою роль у битві біля Мерешті пізніше того ж року він був нагороджений орденом Зірки Румунії, званням Лицаря та Воєнним хрестом.

За свої дії під час Угорсько-румунської війни він був підвищений до полковника в 1920 році. У жовтні 1930 року його підвищено до бригадного генерала, а в жовтні 1937 року — до дивізійного генерала. Протягом цього часу він обіймав кілька командних посад; зокрема, з 1937 по 1938 рік він був командиром 3-го армійського корпусу, а з 1939 по 1940 рік — командувачем 2-ї армії. У червні 1940 року його підвищено до армійського генерала та призначено командувачем 4-ї румунської армії.

В період з 1938 до 1939 року Ніколае Чуперке обіймав посаду міністра оборони Румунії за каденцію другого кабінету Крістя. Він був переконаним антикомуністом і став відомим жорсткими чистками проти підозрюваних комуністів у румунській армії. Він пішов у відставку з посади після конфлікту з королем Каролем II через пропозицію скоротити бюджет румунської армії. Пізніше він стверджував, що це була корупційна дія з боку Кароля, оскільки король відмовився пояснити генералу, куди підуть відсутні кошти. Попри ці заяви, ратифікувати цю заяву було неможливо, і її видали за чутки.

Генерал Чуперке все ще перебував на чолі 4-ї армії, коли Румунія приєднавшись до держав Осі, взяла участь в операції «Барбаросса» 22 червня 1941 року з метою повернення втрачених територій Бессарабії та Буковини. Операція «Мюнхен» планувалася з метою спільного румунсько-німецького вторгнення до Радянського Союзу через територію Румунії. Генерал Чуперке мав під своїм командуванням 127 625 військовослужбовців. Його 4-та армія мала завдання прорвати радянську оборону в районі села Циганка у Південній Бессарабії. Через сильні радянські контратаки 3-й корпус 4-ї армії був вибитий з плацдарму, який вони намагалися захопити на протилежному берегу річки Прут. Однак 4-й корпус 4-ї армії зміг створити плацдарм на північ від міста та послабити тиск на 3-й корпус. Генералу Чуперке вдалося захопити плацдарм і саме селище за кілька годин. 4-та армія мала слідувати за відступаючими радянськими військами до річки Дністер, вступаючи лише в незначні сутички по дорозі.

Румунська 4-та армія просувалася вздовж узбережжя Чорного моря, доки не досягла околиць радянського міста Одеси. Місто було оточене частинами румунської 4-ї армії та німецької 11-ї армії, і через сильний опір радянських військ, що опинилися в пастці всередині міста, румунська та німецька армії вирішили взяти Одесу в облогу. Румунська 4-та армія брала участь у цій облозі за участю 339 223 військовослужбовців. Чуперке відповідав за оборону околиць міста, тоді як основна армія під командуванням генералів Антонеску, Йосипа Якобіча та Александру Йоаніця просувалася вглиб міста. Під час штабної наради з командуванням Чуперке посперечався з кондукетором генералом Антонеску та Генеральним штабом щодо тактики дій румунських військ, яка мала бути використана під час штурму міста. Антонеску та Генеральний штаб виступали за атаку з кількох напрямків та загальне просування військ на фронті. Ніколає Чуперке виступав за прорив авангардних формувань румунської армії та спробу в такий спосіб подолати радянські лінії оборони, перш ніж у них з'явиться шанс організувати серйозний спротив. Цей конфлікт призвів до того, що Іон Антонеску усунув Ніколає Чуперке з посади, а його замінили генерал Іоан Глогожану та генерал Йосиф Якобіч. Ніколає Чуперке вийшов на пенсію 13 жовтня 1941 року, повернувшись у своє рідне місто Римнику-Серат. 17 жовтня, наступного дня після падіння Одеси румунськими військами, Чуперке був нагороджений орденом Михайла Хороброго 3-го ступеня за командування 4-ю армією в період з 22 червня по 9 вересня.

Після закінчення війни Чуперке приєднався до антикомуністичної організації «Graiul Sângelui». У 1946 році Чуперке обрали очільником військової організації під конспірологічною назвою «Генерал Чоанта», а полковник Іон Градін був призначений начальником штабу. Діяльність «Граюла Сангелуй» була помічена Секурітате і восени 1948 року деяких її членів було заарештовано. Чуперке виступив проти пропозицій розпустити організацію, нібито кажучи: «Ми підемо до в'язниці, щоб було відомо, що ми не хотіли, щоб Румунія стала радянською республікою».

Через цю діяльність та його причетність до вторгнення Румунії до Радянського Союзу, 12 вересня 1948 року генерала у відставці заарештували та засудили Бухарестським народним трибуналом до 12 років позбавлення волі за змову проти Румунської Народної Республіки та змову проти суспільного ладу. 31 грудня 1948 року його було ув'язнено у в'язниці Жилава, де його жорстоко побили. Звідти його перевели до в'язниці Векерешть на південній околиці Бухареста. Через погіршення здоров'я Чуперке був госпіталізований до медичного крила в'язниці, де він помер 25 травня 1950 року, хворий на церебральний атеросклероз, хворобу Паркінсона, міокардит та азотемію.

Див. також Іоан Міхай Раковіце Васіле Атанасіу Петре Думітреску Ойген Ріттер фон Шоберт Курт Пфлюгбайль Смирнов Андрій Кирилович

Примітки Джерела

Виноски

Посилання

Ciupercă, G. Nicolae Conflicte/neînţelegeri între mareşal şi generali (IV). Cazul Nicolae Ciupercă Generalul de corp de armată Nicolae Ciupercă