Саріна Петронелла Вігман-Глоцбах (; 26 жовтня 1969, Гаага) — нідерландська футбольна тренерка і колишня гравчиня, яка очолює жіночу збірну Англії з вересня 2021 року. Вона є першим в історії чоловічим або жіночим тренером, який п'ять разів поспіль виводив свої команди у фінали великих міжнародних турнірів.
Ігрову кар'єру Вігман починала як центральна півзахисниця, перш ніж перекваліфікувалась у захисницю. У 1989 році вона навчалася у США в Університеті Північної Кароліни в Чапел-Гілл, де грала за жіночу футбольну команду «Північна Кароліна Тар Гілз». Повернувшись до Нідерландів, вона приєдналася до жіночої команди , а паралельно працювала вчителькою фізичного виховання. З «Тер Леде» вона двічі виграла чемпіонат Нідерландів та один раз Кубок Нідерландів серед жінок.
Також Вігман представляла жіночу збірну Нідерландів з 1987 по 2001 рік. Хоча вона провела 104 матчі за свою країну (що спочатку було визнано KNVB), матчі, зіграні проти команд, що не входять до ФІФА, були названі неофіційними, скоротивши її доробок у збірній до 99 ігор.
Після виходу на пенсію у 2003 році Вігман розпочала свою тренерську кар'єру з жіночими командами «Тер Леде» та . У 2014 році вона стала помічницею тренера жіночої збірної Нідерландів, а потім і сама очолила команду, привівши нідерландок до перемоги на жіночому Євро-2017. Два роки по тому команда стала фіналістом чемпіонату світу серед жінок 2019 року.
У серпні 2020 року було оголошено, що Вігман очолить жіночу збірну Англії з вересня 2021 року після закінчення контракту Філа Невілла. Вона залишалася тренеркою збірної Нідерландів влітку того ж року на Олімпіаді в Токіо, але нідерландки вибули на стадії чвертьфіналу. Після цього вона стала тренеркою жіночої збірної Англії та привела «левиць» до перемоги на домашньому жіночому Євро-2022. Це був перший трофей для англійської дорослої команди будь-якої статі з часів перемоги чоловічої команди на чемпіонаті світу 1966 року. Згодом Вігман виграла третій поспіль титул чемпіона Європи серед жінок, привівши збірну Англії до перемоги і на жіночому Євро-2025..
Ігрова кар'єра Вігман народилася 26 жовтня 1969 року в Гаазі та почала грати у футбол на вулицях у ранньому віці. У віці шести років вона приєдналася до клубу ЕСДО з Вассенара, де грала разом з хлопцями. Вона також грала за місцеву команду , де змогла приєднатися до жіночої команди
У 1987 році Вігман приєдналася до , з якою того ж року виграла Кубок Нідерландів серед жінок.
У 1988 році, перебуваючи на в Китаї, вона познайомилася з головним тренером жіночої збірної США Енсоном Доррансом, який запросив її навчатися в Університеті Північної Кароліни в Чапел-Гілл та грати за жіночу футбольну команду університету «Північна Кароліна Тар-Гілз», що вона й зробила в 1989 році. У Північній Кароліні Вігман під керівництвом Дорранса разом з такими гравцями, як Міа Гемм, Крістін Ліллі та Карла Овербек стала чемпіонкою NCAA в 1989 році.
Пізніше Вігман описала рівень команди та умови як «найвищий рівень», що разюче контрастувало з ситуацією в Нідерландах. Через рік Саріна повернулася на батьківщину. Тут усім гравчиням доводилося працювати окрім гри у футбол, тому Вігман стала вчителькою фізичного виховання в середній школі у Гаазі, де і працювала до кінця своєї ігрової кар'єри.
У 1994 році Вігман приєдналася до команди «Тер Леде», з якою виграла два чемпіонати Нідерландів серед жінок (2001 та 2003) та один Кубок країни (2001). У 2003 році вона завершила кар'єру після вагітності другою дитиною.
Міжнародна кар'єра У 1986 році, у віці 16 років, Вігман вперше була включена до збірної Нідерландів, але лише 23 травня 1987 року, у віці 17 років, вона дебютувала за «помаранчевих» у виїзному матчі проти Норвегії, що був єдиним матчем Діка Адвоката на чолі жіночої збірної Нідерландів. Саріна грала на жіночому турнірі ФІФА 1988 року, де Нідерланди дійшли до чвертьфіналу, а також допомогла нідерландкам вийти до чвертьфіналу чемпіонатів Європи 1989, 1991 та 1993 років, які в ті роки були лише кваліфікацією. Не вигравши у жодному з цих турнірів, нідерландки з ВІгман так і не дійшли до жодного фінального турніру офіційного чемпіонату світу чи чемпіонату Європи.
9 квітня 2001 року Вігман провела свій 100-й матч за збірну в домашньому товариському матчі проти Данії, ставши першою нідерландською футболісткою, яка зробила це. Через два дні в честь цього досягнення їй було подаровано пам'ятний трофей, який вручив головний тренер чоловічої збірної Луї ван Гал. Під час своєї промови він сказав: «Я дуже поважаю Саріну. У чоловіків все організовано. Тут все набагато складніше».
Вігман провела свій останній матч за національну збірну 14 червня 2001 року, зігравши на виїзді зі збірною Чехії (0:2). Пізніше стало відомо, що п'ять її матчів були проти команд, що не визнані ФІФА, тому її офіційна статистика була зменшена. В підсумку Вігман офіційно зіграла за жіночу збірну Нідерландів 99 разів, забивши три голи, між 1987 і 2001 роками і у ряді матчів була капітанкою команди.
Тренерська кар'єра
Початок кар'єри 24 січня 2006 року Вігман очолила «Тер Леде». З командою вона виграла чемпіонат і кубок Нідерландів серед жінок у 2007 році.
Влітку 2007 року Вігман очолила жіночу команду , яка дебютувала у новоствореній жіночій Ередивізі. У 2012 році вона привела АДО до перемоги у жіночому чемпіонаті і Кубку Нідерландів, а 2013 року клуб знову здобув перемогу в Кубку.
Жіноча збірна Нідерландів
Асистентка тренера 1 серпня 2014 року Вігман залишила «АДО Ден Гаг», щоб стати асистенткою тренера жіночої збірної Нідерландів, а також координатором дівочої збірної до 19 років. 27 березня 2015 року було оголошено, що Вігман пройде курс KNVB для отримання тренерської ліцензії, ставши лише третьою жінкою, яка зробила це, після Вери Паув та Гестерін де Реус. 2 липня 2015 року було оголошено, що вона проходитиме стажування в «Спарті» (Роттердам).
1 серпня 2015 року, після звільнення Роджера Рейнерса з посади головного тренера, Вігман було призначено тимчасовою головною тренеркою жіночої збірної. Вона обіймала цю посаду до 1 жовтня, коли Ар'ян ван дер Лан був призначений новим головним тренером команди, а Вігман стала його помічницею.
31 липня 2016 року Вігман отримала тренерську ліцензію УЄФА Про, пройшовши тренерський курс Футбольної асоціації Нідерландів та річне стажування в роттердамській «Спарті». В інтерв'ю KNVB вона сказала, що, побачивши на власні очі високий рівень професіоналізму чоловічого футболу в Нідерландах, вона сподівається допомогти вивести жіночий футбол у Нідерландах на такий самий рівень.
3 жовтня 2016 року Вігман стала тимчасовою асистенткою Оле Тобіасена в чоловічій команді «Йонг Спарта Роттердам», яка виступала у третьому за рівнем дивізіоні країни, продовжуючи паралельно роботу асистенткою у жіночій збірній Нідерландів. Таким чином, вона стала першою тренеркою у чоловічому професіональному футболі.
Головна тренерка
23 грудня 2016 року ван дер Лан був звільнений і Вігман знову була призначена тимчасовою головною тренеркою жіночої збірної Нідерландів. 13 січня 2017 року федерація оголосила, що Вігман залишиться на посаді на постійній основі, а Фоппе де Ган був призначений її асистентом.
Вігман очолила збірну за шість місяців до початку жіночого Євро-2017, на який Нідерланди автоматично кваліфікувалися як господарі. Однак, команда програла чотири з п'яти попередніх товариських матчів, і моральний дух був низьким. Згодом Вігман працювала над підвищенням впевненості гравчинь та зміною стилю гри на більш атакуючий футбол.
На чемпіонаті Європи Нідерланди виграли кожен матч, завершивши турнір перемогою над Данією у фіналі з рахунком 4:2. Команда також отримала похвалу за свій привабливий стиль гри. Ця перемога принесла перший титул чемпіона Європи серед жінок збірній Нідерландів та першу велику нагороду в історії жіночого футболу країни. Вігман стала лише другим нідерландським тренером, який привів національну збірну до великої нагороди, після Рінуса Міхелса на чоловічому Євро-1988.
23 жовтня 2017 року Вігман отримала звання найкращого тренера жіночих команд на церемонії нагородження ФІФА для найкращих, випередивши тренера збірної Данії Нільса Нільсена та тренера жіночої команди «Ліон» Жерара Прешера. Через два дні її було нагороджено Орденом Оранських-Нассау на церемонії, на якій вся команда-переможець чемпіонату Європи отримала таку ж честь.
На наступному чемпіонат світу серед жінок 2019 року Вігман вивела збірну Нідерландів до фіналу турніру, де вони зазнали поразки від збірної США з рахунком 0:2. Незважаючи на поразку, команда знову отримала похвалу за свій стиль гри на шляху до фіналу. 9 липня 2019 року було оголошено, що зображення Вігман буде додано до саду статуй Нідерландської футбольної асоціації (KNVB) за її внесок у нідерландський футбол. Вона була першою жінкою, яка отримала цю нагороду.
У грудні 2019 року вона продовжила свій контракт зі збірною до кінця чемпіонату Європи 2021 року, однак 14 серпня 2020 року було оголошено, що вона змінить Філа Невілла на посаді тренера жіночої збірної Англії після Олімпійських ігор в Токіо. У свою чергу, Вігман у збірній Нідерландів змінив англієць Марк Парсонс. Під час Олімпійських ігор нідерландська команда з Вігман дійшла до чвертьфіналу, де програла команді США по пенальті. Це ознаменувало кінець успішної ери Вігман у жіночій збірній Нідерландів.
Жіноча збірна Англії У серпні 2020 року Футбольна асоціація Англії оголосила, що Вігман підписала чотирирічний контракт і обійме посаду менеджера жіночої збірної Англії з футболу, починаючи з вересня 2021 року, змінивши Філа Невілла. Її призначення зробило її першим небританським постійним тренером жіночої збірної Англії в історії. Після того, як Невілл пішов у відставку до закінчення терміну його повноважень, норвежка Геге Ріїсе тимчасово обійняла цю посаду в січні 2021 року, поки Вігман ще залишалась на чолі збірної Нідерландів. Першою грою Вігман на посаді головної тренерки жіночої збірної Англії стала перемога з рахунком 8:0 над Північною Македонією у першому турі кваліфікації на жіночий чемпіонат світу 2023 року. 30 листопада 2021 року англійки під керівництвом Вігман встановили новий національний рекорд, перемігши Латвію з рахунком 20:0 під час тієї ж кваліфікації на чемпіонат світу. Попередній рекорд був 13:0 проти Угорщини, встановлений у 2005 році. Загалом Англія не пропустила жодного голу протягом усієї кваліфікації, вигравши всі 10 матчів із загальним рахунком 80:0.
Першим досягненням Вігман на чолі нової збірної стала перемога на , товариському турнірі, який проводила Англія, за участю чотирьох з 10 найкращих країн рейтингу. Після нічиєї з Канадою та Іспанією, Англія перемогла Німеччину з рахунком 3:1 в останньому турі, випередивши Іспанію за різницею м'ячів, завдяки чому здобула трофей. Вігман назвала цю перемогу «успішним кроком до Євро», який пізніше того ж року приймала Англія.
У липні 2022 року Вігман привела збірну Англії до перемоги у фіналі Євро-2022 серед жінок, здобувши перемогу над Німеччиною на стадіоні «Вемблі» з рахунком 2:1. Вона стала четвертою тренеркою, яка захистила титул чемпіона Європи серед жінок, і першою, хто виграв цей турнір з двома різними країнами. 25 серпня 2022 року, після тріумфу з «левицями», вона отримала нагороду УЄФА «Жіночий тренер року» за сезон 2021/22 років.
У грудні 2022 року Вігман стала почесним командором Ордена Британської імперії (CBE) «за заслуги перед футболом» на знак визнання її ролі в успіху збірноїNew Year Honours 2023: Brian May and Lionesses on list — website BBC. 27 лютого 2023 року Вігман була нагороджена званням найкращого тренера 2022 року серед жіночих команд за версією ФІФА, що стало її третьою перемогою в цій номінації і на той момент вона була єдиним тренером, який отримував цю нагороду більше одного разу (згодом Емма Гейз отримала другу нагороду).
У лютому 2023 року збірна Англії захистила свій титул на Кубку Арнольда Кларка 2023 року, цього разу вигравши всі три гри.