Докторський керівник (також: науковий керівник дисертації, керівник докторської роботи, докторський супервізор) — член викладацького складу університету, який здійснює наукове керівництво аспірантами або докторантами, допомагаючи їм у виборі навчальних курсів, визначенні, уточненні та спрямуванні теми дослідження, а також у написанні дисертації.
Роль і вибір керівника Зазвичай студенти обирають наукового керівника відповідно до своїх наукових інтересів, прагнення співпрацювати з певним викладачем, а також готовності та можливості цього викладача керувати дослідженням. У деяких країнах науковий керівник одночасно очолює дисертаційну або екзаменаційну комісію, проте ці ролі можуть виконувати різні особи.
Національні особливості Нідерланди У нідерландській академічній системі лише професори (hoogleraren) та доценти (з 2017 року) мають ius promovendi — право головувати на захистах докторських дисертацій. Якщо студент працює під керівництвом викладача нижчого рангу, офіційним науковим керівником (promotor) стає професор або доцент, тоді як безпосередній керівник виступає як співкерівник (co-promotor).
Іспанія В Іспанії науковий керівник виконує функції наставника, але не входить до складу екзаменаційної комісії. Ця комісія складається з п’яти експертів, яких ректор призначає з-поміж десяти кандидатів, запропонованих відповідною кафедрою університету.
Академічна генеалогія На основі зв’язків між студентами та їхніми науковими керівниками можна простежити академічну генеалогію, тобто своєрідну «лінію наукового походження», подібну до родоводу.
Див. також Дисертація Професор Аспірантура
Джерела
Supervision of PhD students (with some focus on disagreements) Cambridge example