Прометей закутий (або «Прометей прикутий ) є олійним живописом Пітера Пауля Рубенса, художника фламандського бароко з Антверпена. Під впливом грецької п'єси «Прометей: друг людства» Пітер Пауль Рубенс завершив цю картину у своїй майстерні у співпраці з Франсом Снейдерсом, який зобразив орла. Картина залишалася у його власності з 1612 по 1618 рік, коли її було продано разом з групою інших картин Рубенса англійцю серу Дадлі Карлтону в обмін на його колекцію класичних статуй. Наразі ця робота знаходиться в колекції Палацу образотворчих мистецтв у Ліллі.

Історія У 1582 році Пітер Пауль Рубенс спочатку навчався у свого далекого родича, пейзажиста Тобіаса Верхахта. Рубенс провів небагато часу в його майстерні, вивчаючи основи композиції пейзажу. Ці уроки вплинули на його творчість, зокрема на картину «Прометей закутий», оскільки фон багатьох його картин відіграє важливу роль у композиції. Потім Рубенс чотири роки навчався у Адама ван Ноорта, портретиста, відомого своїми міфологічними сценами з численними оголеними фігурами та невимушеними зображеннями фламандського життя. Перед тим, як відкрити власну майстерню, Рубенс працював з Отто ван Вееном з 1594 по 1598 рік. Тут Рубенс вивчив композицію та іконографію історичного живопису, що продемонстрував у картині «Прометей закутий», де фігура, зображена в скороченому ракурсі, розташована близько до глядача, а іконографія походить із давньогрецької п'єси.

У 1610 році Рубенс відкрив власну студію в Антверпені, одночасно працюючи придворним художником ерцгерцога та ерцгерцогині в Брюсселі. У той самий період, що й «Прометей закутий», Рубенс також писав «Зняття з хреста», замовлене вівтарне полотно

Співпраця із Франсом Снейдерсом Після створення власної майстерні Пітер Пауль Рубенс отримав багато важливих замовлень. Він співпрацював з художниками, яких вважали майстрами у своїй галузі. Для картини «Прометей прикутий» Рубенс співпрацював з Франсом Снейдерсом, майстром зображення тварин і сцен полювання, який намалював орла.

Джерельний матеріал Прометей закутий — грецька п'єса, що приписується Есхілу, але, як вважається, була завершена іншим автором після смерті Есхіла в 456 р. до Р.Х.. Можливо, «Прометей закутий» є другою п'єсою, написаною Есхілом у рамках пов'язаної трилогії, за якою слідує «Прометей звільнений» (Prometheus lyomenos), від якої збереглося лише кілька фрагментів

У п'єсі титан Прометей допоміг Зевсу, королю олімпійців, встановити владу над Кроносом та іншими титанами, але розлютив Зевса, ставши захисником смертних і подарувавши їм вогонь та мистецтво. На початку п'єси, як покарання за крадіжку вогню з Олімпу, щоб дати його людству, Зевс наказує Гефесту, Кратосу (Владі) і Біа (Силі) прикувати Прометея до високої скелі в горах Скіфії. Там він буде страждати, скільки забажає Зевс, від того, що орел щодня пожиратиме його печінку, яка постійно регенерує.

Пітер Пауль Рубенс, ймовірно, використовував ці грецькі впливи, щоб реалізувати власне бачення цієї історії. Коли він малював класичні або міфологічні сюжети, він прославляв людську творчість, висловлюючи власну радість від краси світу. У картині «Прометей закутий» він зображує страждаючу жертву, Прометея, але також і красу орла, що завдає йому мук.

Інтерпретація В інтерпретації Рубенса величезний дзьоб орла розриває торс Прометея, оголюючи криваві нутрощі. Кігті орла впиваються в праве око Прометея, а його ліве око зосереджене на хижакові, що вказує на те, що він усвідомлює свої муки. Агонія передається його стиснутими кулаками, судомними ногами та скуйовдженим волоссям. Печінка була обрана джерелом тортур, оскільки греки вважали печінку інтелектом, душею і осередком життя.

Мистецтво Рубенса пов'язане з поглядами його брата Філіпа і його вчителя Юста Ліпсія щодо Контрреформаціїref name=":4" />. Вони вивчали грецькі та римські твори та ідеї, але розглядали язичницьку міфологію як непряму данину силі єдиного Бога християн.

Вірш, написаний Домінікусом Бодіусом, професором Лейденського університету і другом брата Рубенса Філіпа, описує бажану реакцію глядача в його Poematum:Тут, з гачкуватим дзьобом, жахливий гриф риється в печінці Прометея, якому не дається спокою від його мук, і знову і знову дикий птах наближається до його самовідновлюваних грудей і карає її. Він не задовольняється своїм нелюдським жертовним бенкетом, але своїми кігтями розриває то обличчя, що корчиться від болю, то стегно чоловіка. Він би накинувся на глядачів, якби його не стримувала прикута ланцюгами жертва. Він може лише наводити жах на переляканих глядачів, переносячи свій палаючий погляд з одного на іншого. Кров тече з грудей і з усіх місць, де залишають сліди його кігті, а його пронизливі очі випромінюють дике полум'я. Можна подумати, що він рухається, що його пір'я тремтить. Жах охоплює глядачів

Джерела натхнення Рубенса Рим

Рим перебував у розквіті католицького відродження, і Рубенс проводив незліченні години, вивчаючи фігури, намальовані Мікеланджело в Сикстинській капелі. На картину Рубенса «Прометей прикутий» вплинули щільна мускулатура і широка статура Мікеланджело. У цей час у Римі також перебував Караваджо, який був на піку своєї кар'єри. Хоча малоймовірно, що ці два художники ніколи не зустрічалися, Рубенс був вражений його картинами і навіть копіював деякі з них. Незважаючи на бурхливе життя, Караваджо досконало оволодів технікою тенебризму, драматичним балансом світла і тіні, який часто використовувався для підкреслення фігур.

Венеція Коли він прибув до Венеції в червні 1600 року, мистецька сцена міста була в розквіті. Тіціан, який вважався одним з найвидатніших художників, помер у 1576 році, за рік до народження Рубенса. Популярність Тіціана збереглася у Венеції, і Рубенс вивчав його майстерність у передачі форм, насичені кольори, сильні та плавні лінії, а також силу уяви. Рубенс також відвідав Палац Дожів у Венеції, стелі та стіни якого були прикрашені картинами з християнськими мотивами та язичницькими алегоріями.

Флоренція У жовтні 1600 року Рубенс отримав можливість поїхати до Флоренції на весілля Марії Медічі, нареченої Генріха IV, короля Франції. Під час цієї поїздки Рубенс відвідав місця, де зберігалися важливі твори епохи Відродження, зокрема церкву Сан-Лоренцо, в якій знаходилися гробниці Медічі, створені Мікеланджело. Він також вивчав творчість Лодовіко Чіголі, художника, який відійшов від вигадливої манірності маньєризму.

Провенанс Відома своєю сильною емоційною реакцією, картина «Прометей прикутий» залишалася у власності Рубенса з моменту її завершення в 1612 році. Перший зафіксований продаж «Прометея прикутого» відбувся в 1618 році англійському колекціонеру серу Дадлі Карлтону. Карлтон запропонував Рубенсу обміняти свою колекцію класичних статуй на велику групу картин з майстерні Рубенса, які були створені під наглядом або, принаймні, завершені самим Рубенсом. Щоб довести, що він працював над «Прометеєм прикутим» власноруч, Рубенс написав у листі до Карлтона:Прометей, прикутий до гори Кавказ, з орлом, який виїдає його печінку. Оригінал моєї власної руки, а орел виконаний Снейдерсом. 500 флоринів»

Див. також Прометей "Прометей закутий" "Прометей звільнений" "Прометей-вогненосець"

Нотатки

Посилання Freedberg, David. "Peter Paul Rubens Oil Paintings and Oil Sketches" (PDF). Georgievska-Shine, Aneta. Rubens and the Archaeology of Myth. Retrieved 2019-04-30 Howatson, M.C. "Prometheus Bound". Retrieved 2019-04-29 Wedgwood, C.V. The World of Rubens 1577-1640. . White, Christopher. Peter Paul Rubens: Man & Artist. .

Примітки