Сігеру Фукудоме (; 1 лютого 1891 — 6 лютого 1971) — японський штабний офіцер і воєначальник, віцеадмірал.

Біографія

Раннє життя та кар'єра Фукудоме народився в Йонаґо, префектура Тотторі, закінчив 40-й клас Імператорської військово-морської академії Японії в 1912 році, посівши 8 місце зі 144 курсантів. Як мічман, він служив на крейсерах «Соя» та «Ідзумо» та лінкорі «Сацума». Після підвищення до прапорщика його було призначено на лінкор «Хідзен» та крейсер «Касіма».

Після навчання в торпедній школі та школі морської артилерії він служив на патрульному кораблі «Мансю», потім на крейсері «Тітосе» та отримав звання лейтенанта в 1918 році. Після проходження навігаційної підготовки його було призначено головним штурманом на есмінці «Сакура» та крейсері «Ніітака». Потім його було призначено виконавчим помічником капітана нафтоносця «Камой», який здійснював рейс до Сполучених Штатів у 1921–1922 роках. Після повернення до Японії йому було призначено низку штабних посад. У 1924 році він з відзнакою закінчив Військово-морське училище та отримав звання лейтенанта-командера. Після служби головним штурманом на крейсері «Івате» він приєднався до Генерального штабу Імперського флоту Японії та отримав звання командера у 1929 році. Він продовжував обіймати низку штабних посад протягом 1930-х років. У 1933 році його було підвищено до капітана, а з 1938 по 1939 рік він був капітаном лінкора «Нагато». 15 листопада 1939 року його було підвищено до контрадмірала.

Тихоокеанська війна Фукудоме вперше був призначений до Об'єднаного флоту з 1940 по квітень 1941 року (де він проводив повітряні торпедні навчання з адміралом Ісороку Ямамото на початку 1940 року, обмірковуючи запропоновану атаку на Перл-Гарбор), яка тоді обговорювалася. Після підвищення до віце-адмірала в 1942 році, він знову обіймав посаду начальника штабу під керівництвом наступника адмірала Ямамото, адмірала Мінеїті Коги, з травня 1943 року по березень 1944 року.

31 березня 1944 року, подорожуючи літаком з Палау, щоб доставити плани японського контрнаступу для захисту Маріанських островів (кодова назва «план Z») до японської штаб-квартири в Давао на Мінданао, Фукудоме став першим флагманським офіцером в історії Японії, захопленим ворогом (філіппінськими партизанами під командуванням підполковника Джеймса М. Кушинга) після того, як його літак розбився під час тайфуну поблизу Себу. (Адмірал Кога, який летів в окремому літаку, загинув тієї ж ночі). Його звільнили, щоб зупинити репресії цивільного населення, які призвели до вбивства філіппінців та спалення десятків сіл, поки японці шукали адмірала та документи, але плани битви потрапили до рук американців.

Після смерті Коги в березні 1944 року Фукудоме став головнокомандувачем 1-ї об'єднаної бази повітряних сил та 2-го повітряного флоту, що базувалися в районі Кюсю-Окінава-Формоса. Пізніше він зазначив, що це призначення було зроблено з міркувань зручності, стверджуючи, що оскільки він не мав досвіду роботи з морською авіацією, його призначення до новоствореного повітряного підрозділу мало бути пов'язане з негайною потребою в офіцері флагманського звання. 10 жовтня 1944 року штаб 2-го повітряного флоту перемістився з Каторі в префектурі Тіба на Тайвань; одночасно з переїздом штаб-квартири йому було передано 200 літаків Імператорської японської армії, що знаходилися на Тайвані, для посилення його флоту зі 100 літаків, а додаткові підкріплення надходили пізніше в меншій кількості з часом.

Наприкінці жовтня 1944 року, через великі втрати японських повітряних підрозділів на Філіппінах, відповідальність Фукудоме була розширена, охопивши також Філіппіни. 22 жовтня він переніс свою штаб-квартиру до Маніли. Протягом наступних двох днів ще 450 літаків досягли Кларк-Філд, щоб приєднатися до приблизно 100 літаків, які вже перебували там під командуванням віцеадмірала Такідзіро Онісі, який став його начальником штабу.

У січні 1945 року 2-й повітряний флот був розформований і об'єднаний з 1-м повітряним флотом. Після об'єднання двох повітряних флотів на Філіппінах Фукудоме був переведений до Сінгапуру для командування 10-м зоновим флотом, який на той час складався переважно з 13-го повітряного флоту з 450 літаками (переважно навчальними) та 1-го південного експедиційного флоту (2 оперативних крейсера та інші менші кораблі). Він прибув до Сінгапуру та взяв на себе командування 16 січня 1945 року, залишаючись на цій посаді до кінця війни. Через американський контроль над повітрям і морем після кампанії на Філіппінах він фактично опинився в Сінгапурі, не маючи можливості суттєво вплинути на результат війни.

Після війни Фукудоме допитувався у Токіо з 9 по 12 грудня 1945 року контрадміралом Ральф Е. Офсті з ВМС США. Окрім спільного допиту з американцями, британці також доручили Фукудоме репатріацію японських громадян з району Сінгапуру. Після виконання завдання репатріації Фукудоме був заарештований за ініціативою американських прокурорів та звинувачений у воєнних злочинах; його судили військовим трибуналом у Сінгапурі у зв'язку зі стратою двох збитих американських льотчиків під час його перебування в Сінгапурі та визнаний винним у недбалості при виконанні своїх обов'язків.

Після звільнення в 1950 році Фукудоме став членом 12-осібної комісії для консультування японського уряду з питань організації Сил самооборони Японії до своєї смерті в 1971 році. Його могила знаходиться на цвинтарі «Тама» у Футю.

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Орден Золотого шуліки 3-го класу Орден Вранішнього Сонця 2-го класу Орден Священного скарбу 2-го класу

Примітки

Література

Barreveld, Dirk Jan (2015). Cushing's Coup, Casemate Publ.

Посилання