Тита́н-49 — стабільний ізотоп титану. Це відносно рідкісний ізотоп.
Формування Цей ізотоп переважно утворюється як продукт розпаду радіоактивного ізотопу хрому-49. Нуклеосинтез цього ізотопу хрому може відбуватися поблизу колапсуючого ядра наднової II типу або під час вибухового горіння гелію в певному типі наднової I типу. Хром-49 розпадається спочатку на ванадій-49, період напіврозпаду якого становить 330 днів. Тугоплавкість ванадію дозволяє матеріалу накопичуватися в зернах наднової. Цей ефект можна спостерігати в їх аномальних співвідношеннях ізотопів.
δ49Ti Вимірювання цього співвідношення ізотопів використовуються в геохімії для вивчення формування гірських порід. Високі значення зазвичай зустрічаються в диференційованих магмах і можуть бути спричинені фракціонуванням, яке відбувається під час диференціації. Утворення оксидів заліза-титану відіграє в цьому ключову роль, оскільки кристалізація оксидів заліза та титану переважно захоплює легші ізотопи, а залишає в розплаві важчі. Виявлена монотонна кореляція між значеннями δ49Ti (промільне відхилення співвідношення / відносно стандарту Origins Laboratory Ti) та вмістом SiO2 у диференційованих острівних дугових породах.
У базальтах, знайдених на Місяці, збагачення важкими ізотопами титану досить мале (до +0,033 ‰)
У більшості метеоритів, таких як звичайні хондрити (, та ), вуглецеві хондрити та енстатитові хондрити, значення δ49Ti майже постійне, а середнє значення +0,004±0,010 ‰ дуже добре узгоджується зі значенням силікатів Землі, Місяця, Марса та небесних тіл, які вважаються джерелом утворення HED та ангритових ахондритів. Однак показують значення від −0,07 до +0,24 ‰.
Примітки