Мозес Робінсон (; 22 березня 1741 — 26 травня 1813) — був діячем із Вермонту, а згодом американським політиком. У період, коли Вермонт був незалежною республікою, він був її першим головним суддею та обіймав однорічний термін на посаді губернатора. На посаді губернатора він керував переговорами, що привели до вступу Вермонту до Союзу як чотирнадцятого штату Сполучених Штатів. Згодом він став одним із перших двох сенаторів США від Вермонту.
Біографія Мозес Робінсон народився в Гардвіку, штат Массачусетс, у родині Самуеля Робінсона (1707—1767) та Мерсі (Леонард) Робінсон (1714—1793). Він виріс у Гардвіку, а в 1761 році разом із родиною переїхав до Беннінгтона — на територію, яка згодом стала Вермонтом, але на той час перебувала під управлінням Нью-Гемпширу й була відома як Нью-Гемпширські ґранти. Його батько був одним із важливих лідерів Нью-Гемпширських ґрантів і помер в Англії, намагаючись урегулювати суперечку щодо того, чи мав Нью-Гемпшир або Нью-Йорк право надавати земельні наділи та міські хартії на цій території.
Мозес Робінсон невдовзі сам став впливовим громадянином Беннінгтона, обіймаючи посаду міського секретаря з 1762 по 1781 рік. Він займався фермерством і земельними спекуляціями, а також активно долучився до руху за незалежність США, під час Американської революції служив полковником у міліції Вермонту.
Робінсон помер у Беннінгтоні та був похований на кладовищі Олд-Беннінгтон.
Кар'єра У 1778 році, коли після проголошення незалежності Вермонту в 1777 році було створено уряд, Робінсон став членом губернаторської ради та головним суддею Верховного суду Вермонту. У 1782 році його направили до Континентального конгресу як представника штату з метою спробувати розв'язати тривалий спір щодо управління з Нью-Йорком. Він служив у губернаторській раді до 1785 року, а на посаді головного судді — до 1789 року, коли став губернатором Вермонту, змінивши Томаса Чіттендена. Робінсон обіймав посаду губернатора до жовтня 1790 року, майже за п'ять місяців до вступу Вермонту до складу Сполучених Штатів, після чого його знову змінив Чіттенден.
У 1789 році Робінсон отримав почесний ступінь магістра мистецтв Єльського університету, а в 1790 році — такий самий почесний ступінь від Дартмутського коледжу.
Після вступу Вермонту до Союзу в 1791 році Робінсона було обрано Генеральною асамблеєю Вермонту на одне з двох сенаторських місць штату в Сенаті США. Він прослужив у Сенаті п'ять років із шестирічного терміну — з 17 жовтня 1791 року до 15 жовтня 1796 року, після чого подав у відставку. Він приєднався до антиадміністративної фракції, а наприкінці свого терміну — до зародження Демократично-республіканської партії Томаса Джефферсона. У губернаторських виборах 1797 і 1798 років він був кандидатом від Демократично-республіканської партії, але обидва рази зазнав поразки від федераліста Айзека Тіченора.
Після завершення сенаторської кар'єри Робінсон повернувся до Беннінгтона, де відновив заняття фермерством і земельними спекуляціями. У 1802 році він служив членом Палати представників Вермонту.
Родина Робінсон одружився з Мері Фей, донькою Стівена Фея — одного з лідерів «Хлопців Зелених гір» (), і сестрою Джозефа Фея та Девіда Фея. У них було шість синів. Після смерті Мері його другою дружиною стала Сюзанна Гау.
Робінсон був старшим братом Джонатана Робінсона та Семюела Робінсона, які також відігравали помітну роль у політичній історії Вермонту. Губернатор Джон С. Робінсон був сином Натана Робінсона і онуком Мозеса Робінсона.
Примітки
Література
Doyle, William T. The Vermont Political Tradition and Those Who Helped Make It. Doyle Publisher: 1987. . Duffy, John J., et al. Vermont: An Illustrated History. American Historical Press: 2000. .
Potash, P. Jeffrey, et al. Freedom and Unity: A History of Vermont. Vermont Historical Society: 2004. .
Посилання
The Political Graveyard National Governors Association Govtrack.us