Ана Соколович (; , Белград, СФРЮ) — канадська композиторка-класик і музична педагогиня сербського походження. Творчу кар'єру почала у 1990-і роки, її ранні твори ушановані низкою канадських премій для молодих композиторів, а надалі вона здобула премію Національного центру мистецтв 2009 року і двічі поспіль (у 2019 і 2020 роках) ставала лавреаткою премії «Джуно» за класичну композицію року. Авторка опер, що ставилися на сцені Королівського театру Ковент-гарден («Опівнічний двір») й опери Сан-Франциско («Весілля»). Художня керівниця Квебекського товариства сучасної музики.
Біографія Народилася 1968 року Белграді. У дитинстві займалася балетом і театром, а потім зосередилася на заняттях фортепіано. Самостійно складати музику почала у 16 років. Після вступу до університету вивчала композицію під керівництвом Душана Радича у Нови-Саді та Зорана Еріча у Белграді. Після початку громадянського конфлікту в Югославії емігрувала до Канади, де з 1992 року проживала в Монреалі. Закінчила магістратуру Монреальського університету за класом композиції під керівництвом Хосе Еванхелісти в середині 1990-х років.
Соколович швидко зарекомендувала себе як композиторка. Уже 1995 року її робота «Ambient V» була включена в концертну програму Об'єднання сучасної музики Квебека. У 1995—1998 роках тричі ставала лавреаткою премії для молодих композиторів Фонду SOCAN, а 1999 року виборола перший приз у категорії «Каммерна музика» і Гран-прі конкурсу молодих виконавців Сі-Бі-Сі. Спочатку вона отримувала замовлення на нові твори переважно від квебекських камерних колективів — Монреальського сучасного ансамблю, квартету Молінарі, Монреальского барокового оркестру, духового квінтету Pentaèdre. 2001 року їй вперше замовив новий твір Монреальський симфоничний оркестр; ця п'єса, «Oro», прозвучала в Théâtre Maisonneuve, виконанням диригував Шарль Дютуа. До кінця XX століття замовлення почали надходити не тільки з Квебеку. Соколович, зокрема, налаштувала тісну співпрацю з Торонтським музичним театром Queen of Puddings, для якого склала свої перші опери. Її перша опера, «Опівнічний двір» () 2005 року, поставлена також на сцені Королівського театру Ковент-гарден, а наступна опера, «Весілля» (), написана 2010 року, — пройшла в Філадельфійській опері, опері Сан-Франциско і на Екс-ан-Прованському фестивалі. У 2011—2012 роках програма-триб'ют з творів Соколович, підготовлена Об'єднанням сучасної музики Квебека, була представлена понад 200 разів в різних населених пунктах Канади.
2015 року стала першою композиторкою, яка створила оперний твір для Канадської оперної компаніїhttp://files.coc.ca/pdfs/PressRelease/1516PressReleases/03-COC-Release-La-Reine-Garcon-FINAL.pdf. Її композицію «Ringelspiel» виконав Монреальський симфонічний оркестр у листопаді 2017 року. Її музику також виконували в Королівському оперному театрі Лондона та Монреальській консерваторії музики.
Понад десять творів Соколович вийшли у записі. 2020 року з нею підписало контракт найбільше видавництво класичної музики Boosey & Hawkes. 2021 року створила короткометражний симфонічний фільм «Іскра», що досліджує вплив технологій на людське суспільство, для серії «Непорушений» Національного центру мистецтв / CBC Gem. Крім написання музики, Соколович викладає композицію в Монреальському університеті, де 2022 року очолила щойно створену кафедру досліджень оперної композиції.
2025 року написала твір для фортепіано соло «Два етюди для фортепіано» для Конкурсу імені королеви Єлизавети 2025 року. Світова прем'єра відбулася 12 травня у Studio 4 в Брюсселі.
Нагороди та звання 2005 року ушанована премією Ради Канади з мистецтва ім. Джозефа С. Штауффера, а 2009 року відзначена премією Національного центру мистецтв, що є частиною програми Премій генерал-губернатора. Двічі — у 2008 та 2012 роках — товариство SOCAN надавало їй композиторську премію ім. Яна Матейчека. 2007 року Квебецька рада з музики визнала її «композитором року». Наприкінці 2010-х років двічі поспіль (у 2019 та 2020 роках) ставала лавреаткою премії «Джуно» за класичну композицію року. Вперше премія надана за вокальний цикл «Golden Slumbers Kiss Your Eyes» для контртенора, хору й оркестру, що містив обробки іммігрантських пісень і колискових; вдруге відзначений концерт «Евта» для скрипки з оркестром.
Примітки
Посилання