Йоганн Генріх Ернесті (нар. 12 березня 1652 року в Кенігсфельді поблизу Рохліца — 16 жовтня 1729 року в Лейпцигу) — німецький філософ, теолог, класичний філолог (латина) та поет. Він був ректором Школи Святого Томи та професором поезії в Лейпцизькому університеті. Особливо відомими були його праці про Цицерона.
Біографія
Ернесті народився в родині проповідника Даніеля Ернесті. Ранню освіту він отримав від свого батька, який був ректором у Кенігсфельді. Пізніше він навчався в гімназії в Альтенбурзі під керівництвом свого двоюрідного брата Якоба Даніеля Ернесті. З 1670 року він вивчав теологію та філософію в Лейпцизькому університеті, де 1672 року отримав ступінь бакалавра, а 1674 року – ступінь магістра філософії.
У 1680 році його було прийнято на посаду асесора на філософський факультет університету. До 1682 року він також служив суботнім проповідником у церкві Святого Миколая. З 1680 року він був віце-ректором, а з 1684 по 1729 рік — ректором школи Святого Томи в Лейпцигу, змінивши Якоба Томазіуса. Коли композитор Йоганн Себастьян Бах подав заявку на посаду кантора в 1723 році, ректором школи Святого Томи був Ернесті. Він запровадив нове шкільне розпорядження, за яким, зокрема, дозволив читати шкільну молитву німецькою мовоюJürgen Leonhardt: Latein. Geschichte einer Weltsprache. C. H. Beck, München 2009, ISBN 978-3-406-56898-5, S. 247 f.. У 45 років він мав найдовший термін на посаді серед усіх відомих директорів. Його наступником став впливовий Йоганн Маттіас Геснер.
Водночас із 1691 року Ернесті був професором поезії в Лейпцизькому університеті. Він вивчав зі студентами римських поетів, таких як Горацій, Овідій, Ювенал і Вергілій, а також неолатинського поета Гелія Еобана Гесса. Ернесті неодноразово обіймав посади декана філософського факультету та проканцлера; у 1712 році він став продеканом, а в 1713 році — децемвіром. Сам Ернесті був письменником і, серед інших творів, написав панегірики. Найважливішою його працею була, ймовірно, "14 вибраних промов" (14 Selectarum Orationum Liber) Марка Туллія Цицерона. У 1713 році Ернесті став академіком децемвіром.
Для меморіальної служби після смерті Ернесті 21 жовтня 1729 в церкві Святого Павла Йоганн Себастьян Бах написав мотет "Дух допомагає нашій слабкості" (Der Geist hilft unser Schwachheit auf, BWV 226)Martin Petzoldt: Der Geist hilft unser Schwachheit auf BWV 226. In: Booklet zur Jubiläums-Edition Leipziger Universitätsmusik, Johann Sebastian Bach: Festmusiken zu Leipziger Universitätsfeiern. Querstand 2009, S. 8 f.. Йоганн Генріх Ернесті був похований у Паулінеркірхе 24 жовтня 1729 року.
Сім'я 12 квітня 1692 року в Лейпцигу Ернесті одружився з Регіною Марією, дочкою Йоганна Бенедикта Карпзова II, з якою мав шестеро дітей.
Вибрані твори
Centuria evangeliorum ad usum scholasticum exactorum, 1687. De usu profanarum litterarum in interpretandis scripturis sacris, 1688. De usu sacrarum litterarum in interpretandis scriptoribus profanis, 1689. Dissert. acad. de pharisaeismis in libris profanorum scriptorum occurrentibus, 1690. De orationibus in libris N. T. historicis, 1692. De Regulo, 1694. Historiae rerum sacrarum et profanarum parallelae, 1694–96. Cornelius Nepos per epistolas scribens, 1698. Misnia Romana, 1698. Compendium hermoneuticae profanae s. de legendis scriptoribus profanis praecepta nonnulla, 1699. Commentatio, 1700. Orationes de professoribus oratoriis, 1702. De prof. ethicis, 1702. De professoribus poeticis, 1702. De prof. dialecticis et logicis, 1703. De sportula Romanorum quotidiana, 1703. Ὀϱνιϑογϱαϕία Ovidiana, 1705. Commentationes novae in Cornelium Nepotem. Justinum, Terentium, Plautum, Curtium et poesim barbaricam, 1707/38. Commentatio in res philosophicas seculares, 1709. Paralipomena, 1711. Historia rerum Lipsicarum metrica, 1712. Observationes poeticae de genere carminum didactico et versu rhythmico, 1714. Usurpata a Curtio in particulis latinitas, 1719. De latente in fabulis poeticis divina veritate, 1722. Accedunt Praefatio et Indices. Bearbeitungen von Gottlob Benedikt von Schirach, Buchhandlung des Waisenhauses, Halle 1746. 14 Selectarum Orationum Liber. Buchhandlung des Waisenhauses, Halle 1822.
Примітки
Література
Friedrich August Eckstein: Nomenclator philologorum. B. G. Teubner, Leipzig 1871, S. 143.
Walther Killy: Ernesti, Johann Heinrich. In: Rudolf Vierhaus (Hg.): Deutsche biographische Enzyklopädie (DBE). K. G. Saur Verlag, München 2007, S. 175. Ernesti, (Johann Heinrich). In: Joseph Thomas: The Universal Dictionary of Biography and Mythology, Vol. II. Cosimo, Old Chelsea Station 2010, S. 859. Christoph Weiss: Leichenpredigt auf Johann Heinrich Ernesti nebst Lebenslauf. Leipzig 1729.
Посилання