Європейська організація космічних досліджень (European Space Research Organisation, ESRO) — міжнародна організація, що заснована 10 європейськими країнами з метою спільного проведення наукових досліджень у космосі. Стала попередницею Європейського космічного агентства (ЄКА). Організація була заснована 14 червня 1962 року десятьма державами (Бельгією, Данією, Францією, Італією, Нідерландами, Іспанією, Швецією, Швейцарією, Великою Британією та Федеративною Республікою Німеччина); договори набули чинності 20 березня 1964 року.

ESRO будувала наукові супутники, які запускалися на орбіту з США. Об'єкти ESRO були навмисно децентралізовані, щоб залучити вчених та інженерів з різних країн, зробити участь у дослідженнях доступнішою на місцевому рівні та покращити зв'язок між національними та міжнародними дослідженнями. Її адміністративна штаб-квартира знаходилася в Парижі, а першим генеральним директором став П'єр Оже, який відіграв ключову роль у створенні організації. ESRO створила кілька нових об'єктів:

Європейський космічний полігон ESRANGE поблизу Кіруни (Швеція) як стартовий майданчик для ракет-зондів; Європейський центр збору космічних даних ESDAC (Дармштадт, Німеччина); Перші об'єкти (Європейська мережа космічного спостереження) у Реду (Бельгія); Європейська лабораторія космічних досліджень ESLAB, пізніше Європейський інститут космічних досліджень ESRIN у Фраскаті (Італія); Європейський центр космічних досліджень і технологій ESTEC у Нордвейку (Нідерланди).

Паралельно було засновано Європейську організацію з розробки ракет-носіїв (ELDO) із завданням розробки власної ракети-носія для забезпечення незалежних запусків супутників. На Європейській космічній конференції, що проходила в Бад-Годесберзі (Німеччина) з 12 по 14 листопада 1968 року, обговорювалося об'єднання ESRO та ELDO в єдину організацію. Злиття відбулося 30 травня 1975 року, в результаті чого було утворено сучасне Європейське космічне агентство (ESA).

Супутникові місії

Між 1967 і 1972 роками ESRO запустила п'ять супутників за допомогою ракети Scout-B, один за допомогою Scout-D1 та три за допомогою різних версій ракети Delta.

(ESRO-2A) був запущений 29 травня 1967 року з авіабази Ванденберг ракетою Scout-B, але не досяг орбіти. (ESRO-2B) використовувався для вивчення сонячної радіації (Орбітальна сонячна обсерваторія) та космічного випромінювання. Його було запущено 16 травня 1968 року з авіабази Ванденберг на борту ракети Scout-B та згорів в атмосфері Землі 8 травня 1971 року. Aurora (ESRO-1A) запущений з авіабази Ванденберг 3 жовтня 1968 року. також відомий як Heos A1, був запущений 5 грудня 1968 року ракетою Delta-E1 з Космічного центру Кеннеді, США, і згорів 28 жовтня 1975 року. Boreas (ESRO-1B) запущений з авіабази Ванденберг 1 жовтня 1969 року та згорів 23 листопада 1969 року. , запущений з авіабази Ванденберг 31 січня 1972 року за допомогою ракети Дельта-Л, згорів 5 серпня 1974 року. було запущено 12 березня 1972 року ракетою Thor-Delta (Delta-N) з авіабази Ванденберг. Супутник, що випромінює ультрафіолетове, рентгенівське та гамма-випромінювання, працював з двома фазами «сну», доки його паливо не вичерпалося у травні 1974 року. Він згорів в атмосфері 9 січня 1980 року. було запущено 22 листопада 1972 року за допомогою ракети Scout-D1 та згорів після успішної дослідницької місії 15 квітня 1974 року.

Місії, заплановані ESRO та виконані ESA

COS-B GEOS 1 та 2

ISEE 2

EXOSAT

Посилання

ESA: Історія ESRO та ELDO з 1958 по 1973 рік (англійською, PDF, 3.08 МБ)

Примітки