Андрій Ігорович Львов (позивний — «Львов»; 11 червня 1988, Київ ― 13 січня 2025, також) — український банкір, фінансист, волонтер та учасник російсько-української війни.
З 2022 року — доброволець територіальної оборони, інструктор навчального центру.
Життєпис Народився 11 червня
1988 року в місті Києві в родині економістів. Мати, Валентина Миколаївна (1959), присвятила себе вихованню сина; батько, Ігор Рюрикович (1960), з 1993 року обіймає керівні посади в банківській системі.
У 1995 році Андрій вступив до київської школи № 308, а у 2000 році перейшов до Києво-Могилянського колегіуму, який закінчив успішно у 2005 році.
Особливою сторінкою його життя був футбол, яким професійно почав займатися з семи років. Тому вже у 1995 році був прийнятий до Академії «Динамо» Київ. Виступав за дитячі клуби «Динамо» (Київ), «Арсенал» (Київ) та «Юніор Київ». У 2002 році став чемпіоном Києва серед юніорів (ФК «Арсенал»), у 2004 році — переможцем ІІ Спартакіади школярів України. Виступав за юніорську збірну України на міжнародних змаганнях, був багаторазовим переможцем першостей України та міжнародних турнірів.
Студентство та кар'єра фінансиста
Вищу освіту здобув у КНЕУ імені Вадима Гетьмана, де проявив себе як відповідальний і цілеспрямований студент. Вибір закладу був зумовлений родинною традицією — цей самий університет закінчили його батько (у 1981 році) та бабуся (у 1979 році). Під час навчання брав активну участь у змаганнях за університетську футбольну команду «Економіст», а в 2005 році у складі збірної студентів Києва став переможцем VII літньої Універсіади студентів України. Успішно закінчив навчання, отримавши дипломом магістра за спеціальністю «Банківська справа».
Трудову діяльність Андрій Львов розпочав у вересні 2009 року як економіст в «Юнекс Банку». Стрімко йшов по кар'єрній драбині, обіймаючи посади: начальника управління у «Банку Даніель» (2010—2012), директора Департаменту у Банку «Фінансова Ініціатива» (2012—2015), радника Голови Правління у «Радикал Банку» (2015) та «Експрес Банку» (2016—2017). Згодом Андрій Ігоревич керував напрямом банкнотного банкінгу (грошові перекази, операції з металами) у АО «Артем Банк» (2015—2016) та «Індустріалбанку» (2017—2020). Також працював Радником Голови Правління у ПАТ «Мегабанк» (2020—2022) та «ОКСІ БАНК» (2022—2023). У своїй роботі він продовжував справу батька, який також спеціалізувався на банкнотному банкінгу в банківських установах.
Військова служба та волонтерство
Повномасштабне вторгнення військ РФ змінило мирні амбітні плани молодого банкіра. У березні 2022 року Андрій Львов добровільно вступив до лав територіальної оборони для захисту Києва та області від російських загарбників. З травня по грудень 2022 року служив у ДФТГ № 7 «Легіон Д» (112-та окрема бригада ТрО) на посаді стрільця 8-ї роти 1-го взводу комендантської роти охорони блокпостів та об'єктів. З грудня 2022 року служив у ДФТГ «Легіон Оболонь» на посаді інструктора навчального центру. Брав участь у захисті українських міст: Авдіївка, Краматорськ, Слов'янськ, Бахмут, Мар'їнка, Роботине. Андрій поєднував службу з активним волонтерством, особисто доставляючи на лінію зіткнення вантажі (медикаменти, ПММ, одяг, їжу) для десятків бойових бригад. За свідченнями близьких, Андрій залишався однією і тією ж людиною як у ролі банкіра, так і військового — він був готовий «зняти останню сорочку», щоб допомогти тим, хто цього потребує. Він не шкодував ні власних сил, ні здоров'я, ні коштів заради боротьби за Україну. За значний вклад у волонтерську діяльність та сумлінне виконання службових обов'язків був нагороджений орденом «Бойовий волонтер України» та нагородою ПЦУ «Хрест Свободи». Його життєвим кредо була фраза: «Тримати стрій».
Одруження. Власна родина.
30 грудня 2015 року Андрій одружився. За рік у подружжя Андрія та Юлії народилася донька Мілана (нар. 2016), яка обожнювала батька і завжди брала з нього приклад. Дружина згадує, що поруч із Андрієм завжди відчувала впевненість у завтрашньому дні, а він робив усе можливо задля прекрасного майбутнього своєї сім'ї. Андрій мріяв після перемоги повернутися до мирного життя, піти у відпустку та проводити більше часу з донькою.
Смерть та поховання
Андрій Львов помер 13 січня 2025 року в Києві. Серце зупинилось після повернення з тривалого та виснажливого відрядження в зону бойових дій. У воїна залишилася вдова та маленька дитина.
Похований воїн у місті Вишгород.
Нагороди та вшанування
За мужність, непохитність та видатний внесок у захист держави Андрій Львов був відзначений наступними нагородами:
Медаль "Захисник вітчизни" (05.12.2022); Орден «Бойовий волонтер України» (05.12.2022); Медаль «За мужність, непохитність і стійкість» (23.12.2022); Медаль «За оборону Києва та Київської області» (10.03.2023); Медаль «Хрест Свободи» (10.01.2024); Відзнака «Хрест Заслуг» (16.03.24); Почесна відзнака «За непохитність та незламність» (27.01.25). (посмертно)
Примітки