Вінници́́ти vn PR 11bdУ геологічних матеріалах шифр vnPR11bd зазвичай є умовним кодом (індексом) геологічної одиниці або зразка, який розшифровується покомпонентно. Найтиповіше тлумачення таке: vn — Вінницький (Вінницька серія / район / мегаблок Українського щита) PR — докембрій (Precambrian, архей–протерозой) 11 — порядковий номер світи, підсвіти, комплексу або геологічного тіла в межах легенди карти bd — літологічна або петрографічна характеристика, найчастіше: bd = біотит-діорити або біотитові діорити (у деяких легендах — біотит-дорніти / біотитові різновиди основних порід) Узагальнено — vnPR11bd = докембрійські (PR) породи Вінницького регіону (vn), геологічна одиниця № 11, складена біотит-вмісними діоритами (bd). ⚠️ Важливо: точна розшифровка завжди залежить від легенди конкретної геологічної карти, звіту або бази даних (ДГП, УкрДГРІ, ДКЗ тощо). — біотит-гіперстен-гранатові гранітмігматити, у бердичівському комплексі виділені в окрему групу.

Численними роботамиДругова Г. М., Танлдыкина К. С. Гранаты из бластомилонитов района озера Вайкис (Кольский полуостров) // Записки Всесоюзного минералогического общества. — 1968, 97. № 4. — С. 482–486.Ковальчук Л. М. Деякі риси геології і прикладної мінералогії Ганнівського родовища абразивного гранату //Науковий вісник НГА України. — 2000. — № 4. — С. 18–19. встановлено, що ці породи формуються в зонах, що перетинаються, між тілами чарнокітоїдів і гранат-біотитових гранітів.

Загальний опис Вінницити — неофіційний геологічний термін, уживаний у фаховому та робочому середовищі для узагальненого позначення групи докембрійських кристалічних порід, поширених у районі міста Вінниця та суміжних територіях Вінницького мегаблоку Українського щита. Термін має локальний характер і не закріплений у міжнародних чи національних стратиграфічних схемах.

Історія терміна

Назва походить від топоніма Вінниця. У геологічній практиці України термін «вінницити» використовувався переважно у другій половині XX століття в польових описах, внутрішніх звітах і робочих легендах карт для стислого позначення вінницьких гранітоїдів без детальної стратиграфічної диференціації. У сучасних публікаціях термін вважається застарілим або неформальним.

Під назвою «вінницити» зазвичай об'єднували: біотитові та біотит-амфіболові граніти; гранодіорити; гнейсограніти та мігматизовані різновиди.

Породи мають середньо- та крупнозернисту будову, часто проявляють гнейсуватість і тектонічну переробку. За геохімічними та петрографічними ознаками вони близькі до гранітоїдів літинського типу.

Вінницити приписують до докембрію, переважно палео–мезопротерозойського віку. Їх формування пов'язують з глибинними магматичними та анатектичними процесами в межах Українського щита, з подальшою регіональною метаморфічною переробкою.

Породи, які традиційно називали вінницитами, поширені у межах Вінницького мегаблоку Українського щита та приурочені до зон розломів і купольно-блокових структур.

Статус терміна У сучасній геологічній літературі замість терміна «вінницити» рекомендують використовувати:

гранітоїди вінницького комплексу; граніти (гранітоїди) літинського типу; конкретні петрографічні назви з віковою та тектонічною прив'язкою.

Таким чином, «вінніцити» розглядаються як історичний або робочий термін, що не має формального стратиграфічного статусу.

Див. також Український щит Вінницький мегаблок Гранітоїди

Література Геологія Українського щита / за ред. М. П. Семененка. — Київ: Наукова думка. Мала гірнича енциклопедія: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас.

Примітки