Гансен Оскар-Герман Германович (; 18 лютого 1881, Санкт-Петербург — 7 січня 1964, ШтутгартЛенський О. В. Оскар-Герман Германович Гансен і сумські музеї — Суми: Власне видавництво Ленського О. В., 2019. — с. 260.) — промисловець, колекціонер, меценат, діяч музейної справи початку ХХ століття.
Життєпис
Походження та освіта Оскар-Герман Германович Гансен народився 18 лютого 1881 року в Санкт-Петербурзі. Був охрещений 14 квітня того ж року вдома пастором Гофрелем. Мати — Олена Августівна Віттерсгейм. Хрещеними батьками стали академік Вільгельм-Фредер Келель та Амалія-Олена Шмідт. Оскар Гансен народився позашлюбною дитиною. 1903 року за дозволом імператора Миколи II він був усиновлений матір'ю рішенням Петербурзького окружного суду. На той час Олена Августівна була одружена з інженером шляхів сполучення Якимом Адольфовичем Сумовським, який не заперечував проти усиновлення. Подружжя власних дітей не мало. За становою належністю Гансена було записано до купецького стану як купця другої гільдії міста Санкт-Петербурга.
Навчався у приватній гімназії Карла Мая, згодом — у Петербурзькій п'ятій гімназії, яку закінчив 1901 року, здобувши атестат зрілості. У 1902—1904 роках навчався на економічному відділенні Санкт-Петербурзького політехнічного інституту. Із серпня 1904 року став студентом юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету.
Підприємницька діяльність Гансен належав до торговельно-промислових кіл Києва, Санкт-Петербурга, Сум і Бєлгорода. У 1907—1909 роках був членом ревізійної комісії, а з 1909 року — директором правління Товариства Бєлгород-Сумської залізниці.
Одночасно до 1917 року виконував обов'язки директора правління Велико-Бобрицького цукрового заводу (нині територія Краснопільського району Сумської області). 1915 року Гансен придбав у повну власність цукроварню при селі Рубіжне Харківської губернії.
У грудні 1914 року був призваний на дійсну військову службу, однак звільнений від неї як керівник стратегічно важливого підприємства; за іншими даними — за станом здоров'я. У зв'язку зі службовими обов'язками часто перебував у Сумах, Бєлгороді та селі Великий Бобрик.
Благодійність і меценатство Гансен активно займався благодійною діяльністю. 1915 року в Сумському шпиталі Червоного Хреста утримував кілька лікарняних ліжок власним коштом. Також фінансував польську друкарню в Києві на вулиці Хрещатик.
1911 року виступив меценатом Львівського міського промислового музею, передавши до його фондів цінний твір декоративно-ужиткового мистецтва — різьблену дерев'яну скриню XVI століття, декоровану алегоричними та орнаментальними мотивами. Відоме також його листування з адміністрацією музею щодо поповнення музейного зібрання.
Колекціонерська діяльність Оскар-Герман Гансен був одним із помітних колекціонерів свого часу. Його художня колекція включала твори живопису, графіки, скульптури, а також предмети декоративно-ужиткового мистецтва — фарфор, фаянс, скло, бронзу, меблі, килими, медалі, зброю, масонські знаки та інші пам'ятки. У колекції були представлені твори західноєвропейських, польських і російських митців XVII—XX століть.
Він активно брав участь у виставковій діяльності як організатор, оформлювач і експонент. Підтримував тісні ділові й творчі контакти з художниками та мистецтвознавцями, зокрема з Сергієм Світославським, Яном Станіславським, Михайлом Нестеровим, Вільгельмом Котарбінським, Георгієм Нарбутом, Данилом Щербаківським, Федором Ернстом, а також із колекціонерами Богданом і Варварою Ханенками та родиною Терещенків.
1919 року Георгій Нарбут створив для Гансена екслібрис, який нині зберігається в Національному художньому музеї України.
Наукова діяльність 1911 року Гансен опублікував дослідницьку працю «Межигірські клейма», присвячену проблемам атрибуції виробів Межигірської фаянсової фабрики. Праця стала важливим внеском у вивчення історії українського декоративно-ужиткового мистецтва.
Еміграція і смерть Оскар-Герман Гансен разом із матір'ю та своєю дружиною Анною виїхали за кордон. Родина певний час жила у Варшаві, де в Оскара та Анни 20 жовтня 1927 року народилася донька Наталія. Під час Другої світової війни Оскар, Анна та Наталія втекли до Німеччини. Перша зупинка була у невеличкому містечку на півдні Німеччини — Вайнгартені. Потім було місто Фрайбург. Марина, онука Оскара Германа, народилася вже в місті Ройтлінген 1949 року. Надалі вся родина переїхала до Штутгарта. Саме у Штутґарті Оскар 7 січня 1964 року закінчив своє життя. Через скрутні обставини за кілька десятиліть після смерті близьких Марина не мала змоги сплатити за їхні могили, тому до наших днів вони не збереглися.
Доля колекції У 1916—1917 роках значну частину своєї колекції Гансен вивіз з Києва до Сум, де вона зберігалася в будинку його родички — поміщиці Олександри Андріївни Сумовської. Ці твори стали основою зібрання Сумського художнього музею.
1919 року колекцію Гансена було націоналізовано. 1921 року музей, у якому вона перебувала, розформували, а 1922 року фонди передали до приміщення Київської картинної галереї. Згодом колекцію було розподілено між різними музейними установами.
Нині окремі частини зібрання Оскара-Германа Гансена зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї історії України, Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Сумському художньому музеї, Одеському музеї західного і східного мистецтва, Харківському художньому музеї, Музеї історії Києва та в Музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Пушкіна в Москві.
Примітки
Посилання Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. — Суми: Рекламно-видавниче об'єднання «АС-Медіа», СумДУ, 2003. — С. 97. Гансен Оскар-Герман Германович / А. В. Ілінг // Енциклопедія Сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. А. Ілінг. Повернуте ім'я — О.Гансен: До історії приватного збирання в Києві // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. — 2002. — N 9. — С. 43-53. Ленський О. В. Оскар-Герман Германович Гансен і сумські музеї — Суми: Власне видавництво Ленського О. В., 2019. — 274 с. іл. Видання друге. Київський колекціонер Оскар Гансен (1881 — після 1920); Ольга Друг, Histor!ans, 28 квітня 2014.