«Око спостерігача» (Eye of the Beholder) — фільм, містичний трилер 1999 року, в якому застосовується магічний реалізм. Фільм заснований на однойменному романі Марка Бема та рімейку французького трилера Клода Міллера 1983 року «Смертельне коло», адаптований Стефаном Елліоттом, який також виступає режисером фільму.

У головних ролях Юен Макгрегор та Ешлі Джадд, фільм є міжнародним копродукцією Канади, Великої Британії та Австралії .

Сюжет Стівен Вілсон, також відомий у фільмі як «Око» ( Юен МакГрегор ), — агент розвідки, чиє поточне завдання — вистежити світського сина свого заможного боса та з'ясувати, в які проблеми той потрапив. Це приводить його до Джоанни Еріс ( Ешлі Джадд ), серійної вбивці, яка перебуває у стосунках із сином, якого вона далі вбиває. Стівен є свідком злочину.

На станції Пенсильванія в Піттсбурзі Еріс скоює ще одне вбивство, що дозволяє Стівену нарешті загнати її в кут і Стівен готується викликати підкріплення. Але замість того, щоб здати її, Стівен продовжує слідувати за Еріс, намагаючись натомість врятувати її. Йому постійно мариться, що його маленька донька, яку він не бачив з тих пір, як його колишня дружина взяла її під опіку, знаходиться з ним, і він починає думати про Еріс як про вразливу, загублену дівчинку.

Стівен слідує за Еріс по всій країні та стає свідком кілька вбивств. Невдовзі він дізнається, що Еріс та її батько були дуже бідними, і він покинув її, що пояснює її патологічну ненависть до чоловіків. Коли Еріс допомагає багатому сліпому чоловікові ( Патрік Бергін ) в аеропорту, вони закохуються та заручаються, і виникає можливість, що вони зможуть прожити щасливе життя разом. Стівен, який був свідком усього цього, відчайдушно намагається запобігти тому аби Ерсі здійснила повторного вбивства. Поки пара їде до каплиці на весілля, Стівен прострілює одну з шин їхньою машини і машина потрапляє в аварію, вбиваючи нареченого Еріс. Стівен слідує за вбитою горем Еріс, яка вирушає в пустелю.

Наркоман на ім'я Гері ( Джейсон Прістлі ) підбирає Еріс, коли її машина виходить з ладу, і намагається спокусити її; коли вона відхиляє його залицяння, Гері б'є її аж до втрати свідомості та вводить у її вену героїн аби її зґвалтувати, поки вона непритомна. Стівен прибуває якраз вчасно, щоб врятувати Еріс, і добре побиває Гері. Еріс втрачає свою ненароджену дитину, перш ніж втекти на Аляску, куди Стівен переслідує її.

На Алясці Стівен наважується запросити Еріс на побачення після частого відвідування їдальні, де вона працює офіціанткою. Того ж вечора вони зустрічаються і випивають кілька напоїв, між ними виникає симпатія, і Еріс говорить про те, де вона хотіла б бути похованою після смерті. Далі Еріс каже Стівену, що їй нема чого запропонувати йому, і що Стівен повинен залишити її в спокої. Наступного дня поліція та психіатр Еріс ( Женев'єва Бюжольд ) приходять до їдальні, щоб заарештувати її. Там Стівен рятує її, відводячи до свого трейлера. Там вона з певним жахом дізнається, що він стежив за нею. Вона стріляє в нього з револьвера Стівена, хоча не розуміє, що він зарядив його холостими патронами. Вона тікає на машині, а він переслідує її на мотоциклі. Коли він наздоганяє її, вона починає згадувати усі випадки коли вона мимохідь бачила його в минулому. Еріс замислюється і з'їзджає з дороги і розбиває свою машину об озеро, пробиваючи лід. Стівен витягує її з машини, і коли вона помирає у нього на руках, вона каже йому: «Бажаю тобі кохання».

У ролях

Юен МакГрегор — Стівен Вілсон / «Око» Ешлі Джад — Джоанна Еріс Патрік Бергін — Олександр Леонард Женев'єв Б'южо — доктор Жанна Бро Джейсон Прістлі — Гері Кетрін Доун Ленг — Гіларі Стівен Маккарті — Пола Г'юґо Власта Врана — містер Поль Гюґо старший Девід Нерман — Міккі Арґайла Жанін Теріо — Неті Дон Джордан — Тухі Енн-Марі та Кейтлін Браун — Люсі Вілсон

У травні 1995 року повідомлялося, що Lakeshore Entertainment найняла Елліотта для постановки фільму «Око спостерігача» за мотивами книги Марка Бема. Раніше цього десятиліття режисер Елліотт досяг міжнародного успіху з проривним фільмом «Пригоди Прісцилли, королеви пустелі», але наступний фільм «Ласкаво просимо до Вуп-Вупа» провалився, тому «Око спостерігача» це намагання спробувати щось зовсім інше.

У січні 1997 року зйомки фільму розпочалися на MDP Worldwide, і Елліотт був залучений як режисер фільму. До грудня того ж року Юен МакГрегор та Ешлі Джадд були підібрані зіграти головні ролі у фільмі.

Документальний фільм 1999 року «Вбивство Прісцилли» документує складне виробництво фільму «Око спостерігача», включаючи відверті моменти особистих труднощів, з якими стикався Елліотт. В одній зі сцен його госпіталізують з тривожним розладом після серії розбіжностей з продюсерами.

Рецепція

Каса Незважаючи на те, що фільм «Око спостерігача» вийшов на перше місце в американському прокаті під час вікенду Супербоулу та зібрав 6 мільйонів доларів у перший вікенд, далі фільм зазнав фінансового провалу в кінотеатрах, зібравши лиш 16,5 мільйонів доларів у внутрішньому прокаті та 1,1 мільйона доларів за кордоном, що загалом склало 17,6 мільйона доларів по всьому світі при бюджеті в 35 мільйонів доларів.

Реакція критиків «Око спостерігача» було розкритиковано критиками. На консенсусному вебсайті Rotten Tomatoes тільки 9% із 88 критиків дали позитивні відгуки, з середній рейтингом 3,4 із 10 балів, на сайті написано: «Малоймовірно та заплутано». Metacritic , який використовує середньозважену оцінку, на основі відгуків від 26 критиків дав фільму 29 балів із 100, CinemaScore дав йому оцінку «F» ("fail") на основі опитувань від загальної аудиторії. Фільм примітний тим, що є першим фільмом за понад п'ятнадцять років з часів фільму «Болеро» отримати таку ж оцінку, і одним із чотирьох фільмів, випущених у 2000 році, які отримали таку ж оцінку, за ним йдуть « Доктор Т. та жінки», «Загублені душі» (обидва вийшли 13 жовтня того ж року) та «Щасливі числа» (випущений 27 жовтня того ж року).

Посилання