Любарська вулиця — вулиця у Корольовському районі міста Житомира.
Характеристики Вулиця знаходиться в центральній частині міста, у Старому місті. Розпочинається з Малої Бердичівської вулиці, завершується глухим кутом перед крутосхилом. Має перехрестя з вулицею Дмитра Донцова.
Вулиця орієнтовною протяжністю 400 м. В напрямку від вулиці Дмитра Донцова до перехрестя з Малою Бердичівською вулицею організовано односторонній рух. Тією ж ділянкою курсує тролейбус.
Рельєф вулиці характеризується значним ухилом у південно-західному напрямку.
Забудова вулиці у переважній кількості одно- та двоповерхова житлова, за винятком дев'ятиповерхового багатоквартирного будинку та нежитлової будівлі на початку вулиці.
На вулиці розташована пам'ятка історії — будинок садибного типу, в якому проживав Юзеф-Ігнацій Крашевський (№ 3).
Історія Станом на 1781 рік вулиця складалась з двох відокремлених одна від одної ділянок: перша ділянка — Поперечна вулиця, що сформована між вулицями Бердичівською (нині Мала Бердичівська) й Тісною (нині Дмитра Донцова та Миколи Лисенка); друга ділянка — частина тодішньої Кривої вулиці, що прямувала від Дороги на Сінгури (нинішні вулиця Леха Качинського та 3-й Чуднівський провулок), спочатку у південно-східному напрямі, а потім скеровувалась на південний захід та йшла паралельно струмку до перехрестя з Дорогою на Сінгури. Ділянка після повороту на південний захід є нинішнім закінченням Любарської вулиці між будинками №№ 16-18, 17-19. При цьому, тодішнє продовження вулиці паралельно струмку не збереглось. Забудова вулиці станом на 1781 рік складалась із садиб — окремо розташованих на земельних ділянках дерев'яних житлових будинків. Тоді це було так зване Передмістя, що оточувало з південного сходу Поєзуїтську Юридику.
Ідентична ситуація зафіксована на планах першої половини XIX століття. Відтоді щодо вулиці вживається вже сучасна назва Любарська вулиця. До середини ХІХ століття вулиця отримала значення міської вулиці та увійшла до межі міста.
Згідно з першим Генеральним планом 1827 року, передбачалося прорізання ділянки між вулицею Дмитра Донцова та будинками №№ 16-17. До середини ХІХ століття дана ділянка сформувалася. Станом на 1852 рік вулиця мала нинішню конфігурацію, однак була довшою, оскільки виходила до нинішнього закінчення вулиці Леха Качинського (між будинками №№ 25, 27) прямуючи паралельно струмкові. Забудова тоді все ще переважала дерев'яна садибна, мали місце поодинокі кам'яні будівлі.
Подальша історична забудова вулиці формувалась у другій половині ХІХ століття, зокрема будинок, де проживав з 1853 по 1860 рр. Юзеф-Ігнацій Крашевський (куплений ним у 1850-х). Решта забудови — малоповерхова житлова, що здійснювалась у 1950-х, а дев'ятиповерхівка № 4 збудована у 1989 році.
У 1870-х вулиця тимчасово називалася Тульською, а близько 1941 року — вулицею Крашевського.
У 1974 році прокладено тролейбусну мережу між сучасними вулицями Малою Бердичівською й Дмитра Донцова. Спочатку вулиця являла собою частину розворотного кільця для маршруту № 5.
Примітки
Джерела
Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X. Мокрицький Г. П. Пам'ятки Житомира / Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2009. — 244 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-105-X.