Сабіна Новахович (; 20 січня 1885, Галич, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 1960, СРСР) — караїмська громадська діячка, освітянка, засновниця і голова Товариства караїмських жінок у Галичі ().
Біографія Сабіна Новахович народилася 20 січня 1885 року в Галичі як старша з двох дітей Захаріаша Якуба Самуеловича (1857—1888) та Доміцели (Деворії) з роду Новаховичів (1860—1929). Походила з родини з традиціями та добрим матеріальним становищем. Серед родичів були відомі караїми, такі як Ісаак (Йосип) Новахович (1886—1957), Леон Ешвович (1887—1947) та інші.
З 1890 року навчалася в двокласовій жіночій школі в Галичі, згодом у 4-класовій народній жіночій школі (закінчила 1896 року). Продовжила освіту в жіночій школі імені королеви Ядвіги в Станіславові (екстерном), а потім у семінарії Зофії Стшалковської у Львові, де 1904 року отримала атестат зрілості.
З 1904 року працювала тимчасовою вчителькою в Звенигороді, з 1906 по 1909 — у Бібрці, з 1909 по 1917 — надштатною в Бібрці, з 1919 — надштатною в Галичі (постійна з 1924 року). Вийшла на пенсію 1926 року.
25 листопада 1919 року взяла шлюб із двоюрідним братом Захаріашем Новаховичем (1883—1960), юристом, доктором права Львівського університету (1917), діяча караїмської громади.
Громадська діяльність Сабіна Новахович була однією з перших караїмок з формальною освітою та професійною кар'єрою. Вона активно брала участь у житті галицької караїмської громади як дружина адвоката.
19 березня 1932 року заснувала і очолила Коло караїмських панянок (Товариство караїмських жінок) у Галичі. Спочатку до товариства входило 34 членині — усі одружені караїмки з Галича та Залукви, пізніше близько 20 активних. Метою було підвищення духовної свідомості, освіта в вірі, історії та караїмській мові, передача традицій дітям.
Товариство організовувало суботні збори (80 у 1933—1935, 90 у 1935—1937) в домах членів або в громадському будинку. Програма включала читання преси та видань караїмів, реферати, обговорення параші (караїмською мовою духовенства), лектури польською, поточні справи, співи земер та караїмських пісень.
Проводилися екскурсії: на цвинтар у Кукізові (з 25 вересня 1932, регулярно до 1938), візит до Луцька, Троків та Вільна (5–6 липня 1933), поїздка в Карпати до Яремче (серпень 1933).
Організовано академії: на честь Еліягу Казаза (14 лютого 1934), 250-річчя прибуття Йосипа бен Шемуеля Гамажбіра до Галича (24 листопада 1935).
Робота з дітьми: театральні вистави (польською та караїмською, 6 у 1935—1937, продовжено 1938), декламації творів (наприклад, Казаза 1934).
Благодійність: оновлення кенеси (килими, покриття, тощо), завершення громадського будинку (245 злотих у 1935—1937), вишитий герб для гахана Серая Шапшала.
Сабіна Новахович виголосила понад 30 рефератів (1933—1937), зокрема про психіку дитини, психіку караїмської жінки, роль матері. Інші теми: Святе Письмо, історія караїмізму, література.
Вона підкреслювала роль жінки як охоронниці традицій: «Сьогоднішня караїмська жінка […] є скарбницею наших традицій і вихователькою в цій традиції своєї родини для збереження майбутнього нашого народу».
Діяльність тривала до Другої світової війни (останні згадки 1938 рік). Товариство надавало фінансову допомогу та підтримувало бідних дітей для їхньої освіти.
Див. також Караїми Галич Караїми Галича Караїми в Україні
Примітки
Джерела