Семюель Купер (; 12 червня 1798, Нью-Гакенсак — 3 грудня 1876, Александрія) — американський воєначальник, полковник армії США і генерал армії Конфедеративних Штатів Америки. Учасник Другої семінольської, Американо-мексиканської й американської громадянської війн. Хоча сьогодні про нього мало хто знає, Купер фактично був найвищим генералом армії Конфедеративних Штатів протягом усієї Громадянської війни в Америці, навіть перевершуючи Роберта Е. Лі за званням. Після завершення конфлікту Купер залишився у Вірджинії фермером.

Біографія Семюел Купер народився в Нью-Гакенсаку, округ Датчесс, штат Нью-Йорк. У 1813 році, у віці 15 років, він вступив на навчання до Військової академії США. Він закінчив її 36-м у класі з 40 учнів через два роки. 11 грудня 1815 року став другим лейтенантом легкої артилерії США. У 1821 році його підвищено до першого лейтенанта, а в 1836 році — до капітана.

У 1827 році Купер одружився із Сарою Марією Мейсон, онукою підписанта Декларації незалежності Джорджа Мейсона. Купер служив ад'ютантом генерала Макомба з 1828 по 1836 рік і під його керівництвом отримав визнання за публікацію «Короткої системи з інструкцій та правил для ополчення та добровольців Сполучених Штатів».

Купер служив у численних артилерійських частинах до 1837 року, коли його було призначено головним фахівцем Військового міністерства США. У 1838 році він підвищений до майора та призначений помічником генерал-ад'ютанта армії. Дев'ять років по тому, отримавши звання підполковника, він служив на тій самій посаді.

Служба Купера у Другій семінольській війні 1841—1842 років була рідкісним випадком, коли він служив поза Вашингтону. Він був начальником штабу полковника Вільяма Дж. Ворта. Після закінчення воєнних дій він повернувся на штабну службу у Вашингтоні, де служив з 1842 по 1845 рік. 30 травня 1848 року Купер отримав підвищення до полковника за службу у Військовому міністерстві в мексикансько-американській війні, а також був підвищений до постійного звання полковника регулярної армії та 15 липня 1852 року призначений генерал-ад'ютантом армії. У 1857 році Купер також дуже коротко обіймав посаду виконуючого обов'язки військового міністра США.

На початку Громадянської війни в Америці генерал-ад'ютант армії США Семюель Купер перейшов на бік Конфедерації. Родина його дружини походила з Вірджинії і він мав тісні дружні стосунки з Джефферсоном Девісом, який також був військовим міністром США. Одним з його останніх офіційних дій на посаді генерал-ад'ютанта армії США було підписання наказу про звільнення бригадного генерала Девіда Е. Твіггса з армії. Твіггс передав своє командування та припаси в Техасі Конфедерації. Цей наказ був датований 1 березня 1861 року, і Купер пішов у відставку через шість днів. Він вирушив до Монтгомері, штат Алабама, на той час столиці Конфедерації, щоб приєднатися до армії Конфедеративних Штатів.

Прибувши до Монтгомері, 16 березня 1861 року Куперу негайно було надано звання бригадного генерала. Він служив як генерал-ад'ютантом, так і генеральним інспектором армії Конфедерації, посаду, яку він обіймав до кінця війни. Купер забезпечив необхідну організацію та знання новоствореному Військовому міністерству Конфедерації, спираючись на свій досвід генерал-ад'ютанта армії США.

16 травня 1861 року Куперу присвоєне звання повного генерала армії Конфедерації. Він був одним із п'яти чоловіків, підвищених до цього звання на той час, і одним із лише семи під час війни, але з найдавнішою датою отримання звання. Таким чином, попри відносну невідомість сьогодні, він перевершив більш відомих конфедератів Альберта Сідні Джонстона, Роберта Е. Лі, Джозефа Е. Джонстона та П. Г. Т. Борегара. Купер звітував безпосередньо перед президентом Конфедерації Джефферсоном Девісом. Наприкінці війни в 1865 році Купер капітулював силам Союзу і 3 травня був умовно-достроково звільнений у Шарлотті, Північна Кароліна.

Під час будівництва оборонних споруд поблизу Вашингтона, війська Союзу знесли його будинок і використали його цеглу для будівництва форту, який отримав назву «Пагорб Зрадника» на знак зневаги до Купера.

Див. також Список вищого генералітету збройних сил США за званнями Джон Белл Гуд Едмунд Кірбі Сміт Бенджамін Черч Вінфілд Скотт Генкок Стенд Воті

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Samuel Cooper: From Respected Army Officer to Confederate General Samuel Cooper (general) The Highest Ranking Officer in the Confederate Army

Література Davis, William C. «General Samuel Cooper.» In Leaders of the Lost Cause: New Perspectives on the Confederate High Command, edited by Gary W. Gallagher and Joseph T. Glatthaar, 101—131. Mechanicsburg, PA: Stackpole Books, 2004. Dupuy, Trevor N., Curt Johnson, and David L. Bongard. The Harper Encyclopedia of Military Biography. New York: HarperCollins, 1992. ISBN 978-0-06-270015-5. Eicher, John H., and David J. Eicher. Civil War High Commands. Stanford, CA: Stanford University Press, 2001. ISBN 0-8047-3641-3. Warner, Ezra J. Generals in Gray: Lives of the Confederate Commanders. Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1959. ISBN 978-0-8071-0823-9.