Марина Сергіївна Мірзаєва, позивний Мамайка; (нар. 2 листопада 1996, Боярка, Київська область) — українська історикиня, дослідниця українського визвольного руху, військовослужбовиця Збройних сил України, авторка книги «Жінки свободи». Служить у 3-й окремій штурмовій бригаді (3 ОШБр) як молодша лейтенантка, начальниця групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення відділення психологічної підтримки. Співзасновниця ГО «Валькірія», засновниця фестивалю «Під Покровом Тризуба» та проєкту «Жінки свободи».

Біографія Марина Мірзаєва народилася 2 листопада 1996 року в місті Боярка Київської області у зрусифікованій сім'ї з глибоким українським корінням. Батько — підприємець, мати — фінансистка. По материнській лінії: прапрадід Пимон Парубченко — отаман Васильківщини, соратник Симона Петлюри, розстріляний чекістами у 1922 році; родина розкуркулена. З її роду також походить дисидент, правозахисник Юрій Литвин. По батьківській лінії: прізвище від прадіда-лікаря з Баку (Азербайджан); інший прапрадід — чеченець або інгуш, родина жила у Горлівці (Донеччина) до Другої світової війни, а після — переїхала до Боярки під Київ.

На захоплення історією України вплинув друг сім’ї — Олександр Нечипоренко, учасник Народного руху України. У старших класах, за словами Марини, її зацікавила «непопулярна для влади, перекручена історія ХХ століття». В 11 класі прочитала книгу Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр». Після цього вона стала спілкуватися виключно українською та сповідувати ідеологію українського націоналізму.

Закінчила історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Аспірантка Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України (з 2022 — в академвідпустці). Її кандидатська робота — «Жінки в українському визвольному русі (ОУН та УПА)».

Працювала в Національному музеї історії України, Всеукраїнському молодіжному центрі, була директоркою з розвитку туристичної компанії «Феєрія мандрів» та експерткою Українського культурного фонду. Викладала історію в приватній школі в Боярці, працювала гідом.

Брала участь у Революції Гідності.

З 2016 року — засновниця та організаторка всеукраїнського історично-музичного фестивалю «Під Покровом Тризуба» в Боярці, присвяченого вшануванню борців за незалежність (УНР, ОУН, УПА). Співзасновниця громадської організації «Валькірія», яка надає допомогу військовослужбовцям.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року займається волонтерством. У жовтні 2022 року мобілізувалася до 3-ї окремої штурмової бригади (3 ОШБр). Служить як начальниця групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення відділення психологічної підтримки (МПЗ). Проводить заняття з бійцями, веде щоденник подій.

Наукова та літературна діяльність

Спеціалізується на дослідженні українського визвольного руху XX століття, зокрема діяльності Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Її дослідження охоплюють досягнення ключових підрозділів УНР (зокрема, Запорізької дивізії та Січових Стрільців під командуванням Петра Болбочана), помилки Симона Петлюри (наприклад, страта Болбочана через політичні інтриги та затримка оголошення війни більшовикам) та роль жінок у боротьбі за незалежність (жіночі сітки ОУН, Український Червоний Хрест, розвідниці та зв'язкові УПА).

З 2018 року веде проєкт «Жінки свободи», присвячений ролі жінок в ОУН та УПА. У 2025 році видала однойменну книгу (видавництво Vivat). Співавторка збірок «Лісові хлопці», «Країна жіночого роду».

Погляди

Вважає, що «війни починаються з конфлікту світоглядів», національна пам'ять — основа стійкості. Закликає формувати «національний міф», плекати силу, пам'ятати Голодомор. Підтримує ідею Міжмор'я.

Примітки

Посилання