Удо Вільгельм Богіслав фон Бонін (; 6 червня 1826 — 28 вересня 1902, Детмольд) — німецький офіцер, генерал-майор Прусської армії.

Біографія Його батьками були урядовий радник Юліус Вільгельм Ернст фон Бонін (17 травня 1801 — 30 березня 1842) та його дружина Августа, уроджена Піпер (18 жовтня 1801 — 16 липня 1845).

Він навчався у гімназіях у Гальберштадті та Штаргарді в Померанії. 1 січня 1843 року він записався добровольцем на один рік до Гвардійської піонерської дивізії. 22 вересня 1843 року його перевели до 2-го піонерського батальйону. З 15 жовтня 1843 року по 9 липня 1846 року він був відряджений до Об'єднаної артилерійської та інженерної школи. За цей час 22 травня 1844 року його було підвищено до фенріха, а 1 вересня 1845 року — до другого лейтенанта 1-ї інженерної інспекції. 2 липня 1846 року його було переведено до 1-го піонерського батальйону.

З 11 квітня по 2 травня 1848 року, а потім знову з 15 червня по 13 вересня 1848 року, він був призначений до укріплення Вайхсельмюнде та Нойфарвассер. Згодом, з 13 вересня 1848 по 15 червня 1849 року, його було переведено до фортеці Торн. 9 липня 1849 року його було призначено до 1-ї інженерної інспекції з патентом, що набув чинності 18 серпня 1844 року, та переведено на будівництво фортеці в Кенігсберзі. З 13 листопада 1850 по 4 лютого 1851 року він був відряджений до 1-го мобільного піонерського батальйону. 1 березня 1853 року його було переведено до 3-ї інженерної інспекції, а потім на фортифікаційні обов'язки в Кобленці. Там, 21 вересня 1853 року, він став ад'ютантом 5-ї фортечної інспекції та 1 жовтня 1853 року отримав звання першого лейтенанта.

1 квітня 1854 року його було відряджено до Парижа для вивчення французької мови. Після повернення 29 березня 1856 року він став ад'ютантом 2-ї інженерної інспекції, а 27 червня 1857 року був підвищений до гауптмана. 18 березня 1858 року його було відряджено до інженерного департаменту Військового міністерства, а 26 вересня 1858 року переведено до самого міністерства. 17 березня 1863 року його підвищено до майора. Він брав участь у Другій Шлезвізькій війні. Після цього він повернувся до польової служби, а 11 червня 1864 року був переведений командиром 2-го піонерського батальйону. З 29 липня по 26 серпня 1864 року він командував 9-ю піонерською ротою в Ютландії. У 1866 році він воював в Австро-прусській війні, беручи участь у битвах під Подтостом та Їчином, а також у битві під Кеніггрецем. 31 грудня 1866 року він був підвищений до оберстлейтенанта, з набранням чинності 30 жовтня 1866 року. 17 жовтня 1867 року його перевели з гарнізону до Данцига на посаду інженерного офіцера. Однак 3 грудня 1867 року йому було доручено виконання обов'язків начальника відділу обслуговування у Військовому міністерстві, а 1 липня 1868 року його було затверджено на посаді начальника відділу обслуговування та шпиталів. 16 липня 1870 року він був підвищений до оберста. Під час мобілізації на Французько-прусську війну 10 серпня 1870 року був призначений комендантом фортеці Торгау, а 9 травня 1871 року повернувся на службу в мирний час. 30 березня 1873 року отримав звання та платню командира бригади. 13 квітня 1873 року його також було призначено головою інженерного комітету. 2 травня 1874 року його підвищено до генерал-майора, а потім 12 лютого 1876 року він вийшов у відставку, отримавши пенсію.

Сім'я 22 жовтня 1866 року одружився в Штеттіні з Марі Кларою Айкгофф (28 лютого 1846 — 25 вересня 1921). В пари народились 5 дітей

Юліус Вільгельм Богіслав (13 грудня 1867 — 21 березня 1918) — оберстлейтенант і командир резервного піхотного полку №443. Загинув у бою під час Першої світової війни. Валері Клара Марі (14 листопада 1869 — 27 жовтня 1883) Макс Удо Богіслав (21 грудня 1871) — фермер. Ірмгард Емма (27 грудня 1872 — 12 серпня 1873) Пауль Сильвестр Богіслав (26 жовтня 1874) — оберстлейтенант.

Нагороди

Орден Корони (Пруссія) 4-го класу з мечами (29 вересня 1866) 3-го класу з мечами (23 січня 1870) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям (12 лютого 1876) Столітня медаль

Бібліографія

Geschichte des Hinterpommerschen Geschlechts von Bonin bis zum Jahre 1863. Berlin 1864.

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632829, Band 9, S. 193–194, Nr. 2825 Genealogisches Taschenbuch der Ritter- und Adels-Geschlechter, Brünn 1877, S. 101 Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Häuser, 1902, Dritter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1903, S. 122f

Посилання

Bildnis von Udo von Bonin in der Deutschen Digitale Bibliothek