Ернст Фрідріх Отто фон Бонін (; 23 липня 1761 — 27 жовтня 1822, маєток Люпов) — німецький офіцер, генерал-лейтенант Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Його батьками були Фрідріх Фюрхтеготт фон Бонін (1725–1777) та його дружина Ернестіна Луїза, уроджена Ганс Едле цу Путліц (1733–1810). Його батько був прусським капітаном у відставці та володарем маєтків Ельверсгаген, Обернхаген, Нідергаген, Карніц та Кляйн Раддов.

У 1776 році Бонін вступив до гусарського полку Прусської армії «фон Беллінг» кадетом, а 5 жовтня 1778 року став корнетом. Він брав участь у битвах під Габелем та Цвіккау під час Війни за баварську спадщину 1778/79 років. 25 червня 1783 року він став другим лейтенантом. У 1783/84 роках Бонін брав участь у блокаді Данцига. 19 квітня 1790 року він став ад'ютантом командира полку фон дер Гольца. 8 січня 1793 року його було підвищено до першого лейтенанта. Під час війни Першої коаліції Бонін брав участь у битвах під Саарбрюккеном, Кутішем, Швальмом, Едесгаймом та Кіррвайлером, а також в облозі Ландау та битвах під Мурлаутерном та Кайзерслаутерном. 23 травня 1794 року він став штабсротмістром і генерал-ад'ютантом тодішнього командира полку Блюхера. Він підтримував давню дружбу з Блюхером. 14 лютого 1798 року він став ротмістром і командиром ескадрону. 6 вересня 1800 року Бонін отримав звання майора, і на цій посаді брав участь у війні Четвертої коаліції. Він брав участь у битві під Ауерштедтом, сутичці під Ліхеном і був узятий у полон поблизу Любека. 14 березня 1808 року його було звільнено у званні оберстлейтенанта. Він пішов у відставку до маєтку Люпов, який належав його дружині.

21 липня 1809 року Бонін запитав про нове призначення, але йому сказали чекати наступної війни. З початком Визвольних війн, 21 липня 1813 року, він став інспектором запасних військ між Віслою та Одером і брав участь в облозі Данцига. 28 січня 1814 року його було підвищено до оберста. Невдовзі після цього, 10 лютого 1814 року, він став комендантом Данцига.

Після війни 20 серпня 1816 року Боніна перевели до адміністративного округу Мюнстер на посаду інспектора ландверу (резервної армії). 30 березня 1817 року його підвищили до генерал-майора, а 8 липня 1819 року його звільнили у відставку через хворобу із званням генерал-лейтенанта запасу та пенсією в розмірі 1200 талерів.

Сім'я В 1790 році одружився з Софі фон Подевільс (1773–1818) з дому Люпов. В пари народились 9 дітей:

Кароліна (1790–1798) Ернст (1792–1866) — оберстлейтенант. Едуард (1793–1865) — генерал піхоти. Отто (1795–1862) — генерал-лейтенант. Рудольф Сціпіо (1798–1821) — студент Ансельм Людвіг Август (*/† 1800) Фрідріх (1802–1877)— похресник короля Фрідріха Вільгельма III. Юліус (1805–1854) Емма (1810–1856)

Нагороди

Pour le Mérite (18 березня 1793) Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів (28 січня 1814) Орден Святої Анни 2-го ступеня (Російська імперія; 11 червня 1915)

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 4, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632799, S. 216–217, Nr. 1293. Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Häuser. 1902, Dritter Jahrgang S. 132. Udo von Bonin (Hrsg.): Geschichte des Hinterpommerschen Geschlechts von Bonin bis zum Jahre 1863. Berlin 1864, S. 180f.