Соляний промисел Бельведере-ді-Спінелло – колиній виробничий майданчик з видобутку хлориду натрію у італійському регіоні Калабрія.
Перші відомості про видобуток солі в районі Бельведере-ді-Спінелло відносяться ще до 1115 року. Певний час цим заробляли місцеві абатства, а потім промисли перейшли до державної монополії. Нарешті, в 1826-му соляні розробки закинули.
В 1970-му у Бельведере-ді-Спінелло почав роботу потужний промисел компанії Monedison, що потребувала хлориду натрію для свого електролізного виробництва в Порто-Маргера. На цей раз узялись за розробку основного соляного пласта, що залягає на глибині від 379 до 619 метрів та має товщину до 240 метрів (4 розділені іншими породами соляні пропластки, з яких два верхні містять найбільш чистий галіт). Видобуток вели шляхом підземного вилуговування – вода, що нагніталась у свердловини, розчиняла сіль і отриманий розсіл виходив на поверхню через інші свердловини.
Отриманий з-під землі розсол перекачували по розсолопроводу завдовжки 42 кілометра до розташованого на узбережжі Іонічного моря Чиро-Марина, де провадили його очистку з досягненням вмісту хлориду натрію у 99,96% (відходи очистки до 2003-го скидались у море). Майданчик також мав склад готової продукції ємністю 14 тисяч тонн, а її відвантаження здійснювалось за допомогою трубопроводу, прокладеного до винесеної в море причальної конструкції.
На початку 1980-х через вилучення значних обсягів солі почалось просідання грунту, що утворювало провали завглибшки до 40 метрів. У квітні 1984-му одночасно просіло 0,6 млн м3 грунту із виходом на поверхню до 100 тисяч м3 накопиченого під землею розволу, який затопив 120 гектарів сільськогосподарських земель (на щастя, не було людських жертв).
В 2008-му закрили електролізне виробництво в Порто-Маргера, що потягнуло за собою припинення видобутку в Бельведере-ді-Спінелло.
Примітки