Цифрове накопичення (англ. Digital Hoarding, також відоме як кіберхординг або е-накопичення) — це поведінковий патерн, що характеризується надмірним накопиченням цифрових файлів, електронних листів, фотографій та іншого контенту, а також небажанням або нездатністю видаляти ці дані, навіть якщо вони більше не потрібні або не мають цінності.
Це явище розглядається як підтип силогоманії (патологічного накопичення), перенесений у цифровий простір.
Характеристика На відміну від фізичного накопичення, цифрове не займає житлового простору, але створює значний психологічний тиск та хаос у інформаційному середовищі людини.
Основні ознаки цифрового накопичення: Зберігання тисяч непрочитаних електронних листів. Нескінченні відкриті вкладки у браузері. Дублювання фотографій та файлів на різних носіях (флешки, хмарні сховища). Страх видалити будь-який файл через думку «а раптом це знадобиться».
Психологічні аспекти Дослідження в галузі кіберпсихології виділяють кілька типів цифрових накопичувачів:
Колекціонери — організовані, систематизують дані, але накопичують їх у надмірних кількостях. Випадкові накопичувачі — люди, які просто не знають, як організувати дані, або лінуються видаляти старе. Тривожні накопичувачі — відчувають сильний стрес при думці про втрату інформації, вважаючи, що вона має емоційну цінність.
Наслідки Цифрове накопичення має як особисті, так і глобальні наслідки: Зниження продуктивності: Витрачається час на пошук потрібного файлу серед "сміття". Кібербезпека: Старі дані можуть містити чутливу інформацію, яка стає вразливою для хакерів, якщо про неї забути. Екологічний вплив: Зберігання непотрібних даних у хмарних сховищах вимагає роботи серверів, що збільшує споживання електроенергії та вуглецевий слід.
Див. також Інформаційне перевантаження Силогоманія Великі дані
Джерела Van Bennekom, M. J., et al. (2015). "A case of digital hoarding". American Journal of Psychiatry. Neave, N., et al. (2019). "The psychological characteristics of digital hoarders".