І́гор Микола́йович Се́рбін (, місто Катеринослав, тепер Дніпро — ?) — український радянський журналіст, відповідальний редактор обласної газети «Прикарпатська правда» (Станіслав—Івано-Франківськ).

Біографія У 1920 році працював кур'єром управління народної освіти в місті Крюкові Кременчуцької губернії.

У 1920—1921 роках — учень семирічної школи в місті Крюкові. У 1921—1925 роках — учень школи фабрично-заводського учнівства та слюсар у місті Крюкові.

З 1925 до 1927 року служив у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1927 році працював слюсарем вагонного заводу в місті Крюкові.

У 1927—1928 роках — завідувач робсількорівського відділу, в 1928—1929 роках — завідувач промислово-транспортного відділу, в 1929—1930 роках — відповідальний секретар, у 1930 році — редактор Кременчуцької окружної газети.

У 1930—1934 роках — редактор Глобинської районної газети на Полтавщині.

У 1934—1937 роках — літературний секретар, завідувач партійного відділу, завідувач сільськогосподарського відділу редакції газети «Соціалістична Харківщина» в Харкові.

Два роки навчався заочно в Комуністичному університеті імені Артема в Харкові.

У 1937 році — редактор Харківського обласного вісника — Харківського обласного відділу РАТАУ.

З 1937 до 1941 року працював слюсарем, нормувальником, майстром Автотрактороремонтного заводу в Харкові.

У 1941 році — відповідальний секретар редакції газети «Паровоз» Харківського паровозоремонтного заводу.

У 1941—1942 роках — редактор газети «На стройке» 7-ї саперної армії в селищі Татищеве Саратовської області.

З січня 1942 до січня 1943 року — редактор «Останніх вістей» Українського радіокомітету в місті Саратові.

Учасник німецько-радянської війни. У січні 1943 року призначений редактором спеціальних випусків газети «Комуніст» в партизанських загонах Чернігово-Волинського партизанського з'єднання Олексія Федорова. Перебував у партизанських загонах з 4 березня 1943 до квітня 1944 року. Був редактором підпільної газети «Радянська Україна».

З 1944 до 1964 року — відповідальний редактор Станіславської (Івано-Франківської) обласної газети «Прикарпатська правда».

Подальша доля невідома.

Звання технік-інтендант І рангу капітан

Нагороди орден Червоного Прапора (7.08.1944) орден Трудового Червоного Прапора (26.02.1958) два ордени «Знак Пошани» (23.01.1948, 4.05.1962) медаль «Партизанові Вітчизняної війни» І ст. медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медалі

Примітки

Джерела Партизанские были, 1965 Сербин Игорь Николаевич Сербин Игорь Николаевич