Зо́ф’я Тернé (польс. Zofia Terne; при народженні Віра Хайтер, 3 лютого 1904 рокуЗа офіційними архівними записами польських кіноархівів; сама Терне пізніше вказувала 1909 рік як рік народження. , Рівне, Волинська губернія, Російська імперія — 17 серпня 1987, Лондон, Велика Британія) — польська співачка, піаністка та акторка кабаре міжвоєнного періоду. У 1920–1930-х роках виступала на сценах варшавських кабаре та естрадних театрів і була відома під прізвиськом «маленький варшавський соловейко». Біографія Віра Хайтер народилася у місті Рівному в єврейській родині. Її батьками були купець Якуб Хайтер та Барбара Маркевич. Початкову освіту здобула в Рівному.

Під час польсько-більшовицької війни, перед наступом «червоних» на Рівне у 1920 році, родина виїхала спочатку до Станіславова, а потім — до Львова. Там вона продовжила навчання у львівській гімназії.

Згодом навчалася у Консерваторії Польського музичного товариства у Львові за класом фортепіано та сольного співу. Спочатку вона прагнула кар’єри оперної співачки, проте відмовилася від цих планів через низький зріст. Пізніше вона згадувала цей поворот у своїй кар’єрі з характерним гумором, зазначаючи: «така моя доля, що Бог дав мені голос замість зросту». Вокальну майстерність вона також удосконалювала на приватних уроках у відомої оперної співачки сопрано Станіслави Корвін-Шимановської. 23 червня 1927 року Терне склала іспит Спілки польських сценічних митців (ZASP), що дало їй право на професійну виконавську діяльність.

Кар’єра Терне розпочала сценічну кар’єру у варшавському театрі «Qui Pro Quo» (1927–1929). Після його закриття вона виступала у варшавських ревю-театрах та кабаре: «Morskie Oko» (1929–1931), «Banda» (1931–1933), «Cyganeria» (1933–1934), «Stara Banda» (1934–1935) та «Cyrulik Warszawski» (1935–1939). У другій половині 1930-х років також виступала на сценах інших варшавських кабаре й ревю-театрів, зокрема «Małe Qui Pro Quo», «Ali Baba» та «Figaro».

Молода співачка дебютувала з піснею «Tyle jest miast» («Piosenka o Lwowie»). Слова до неї написав поет Мар'ян Гемар, а музику — американський композитор Насіо Герб Браун () спеціально для неї; вона вперше виконала цю пісню у 1927 році на сцені театру «Qui Pro Quo». У пісні звучить ностальгійна строфа (у дослівному перекладі):

Пісня стала популярною в міжвоєнній Польщі і довго лишалася асоціюватися з ім’ям Терне. У наш час твір залишився популярним завдяки виконанню українського гурту Піккардійська Терція польською та українською мовами.

У 1930-х роках була на піку популярності, мала контракти з грамофонними фірмами Syrena-Record, Odeon Records, Parlophone Records і Columbia Records.

Крім виступів на естраді, Терне знімалася в епізодичних ролях у польських фільмах міжвоєнного періоду, зокрема у «Доньці генерала Панкратова» (, 1934), «Параді зірок Варшави» (, 1937).

Друга світова війна Останній виступ у Варшаві відбувся 2 вересня 1939 року на сцені театру «Фіґаро», режисером якого був Фридерик Яроси. У жовтні 1939 року Терне заарештувала німецька окупаційна влада, проте вже невдовзі її звільнили та вислали до Рівного, яке на той час опинилося під радянською окупацією. У 1940 році вона переїхала до Львова, де працювала в Польському державному театрі мініатюр під керівництвом Конрада Тома.

Початок німецько-радянської війни застав Терне у складі театральної трупи під час гастролей у Куйбишеві. У жовтні 1941 року театр мініатюр приєднався до Польських військових формувань на Сході в Бузулуці, а згодом — до Польської армії під командуванням генерала Владислава Андерса. Окрім виступів на сцені, Терне служила медичною сестрою у Допоміжній жіночій службі () при польських збройних силах в СРСР. Разом із армією Андерса трупа перемістилася до Узбекистану, а у 1942 році залишила кордони СРСР. Далі польські військові з'єднання рухалися через Іран, Ірак, Палестину та Єгипет, і врешті прибули до Італії для ведення бойових дій.

Театральні виступи на сцені чергувалися з адміністративною роботою. У 1943 році Терне відрядили до відділу культури і преси, а згодом — до відділу опіки над солдатами II польського корпусу.

У складі II польського корпусу Терне виступала у фронтових театрально-естрадних колективах «Ref-Rena» та «Wars», а пізніше — у військовому естрадному театрі «Polska Parada», організованому Феліксом Конарським, підтримуючи моральний дух і бойовий настрій солдатів.

За свою діяльність під час війни Терне отримала від уряду Польщі у вигнанні військові нагороди: Хрест Монте-Кассіно та Хрест Заслуги з мечами ().

Післявоєнні роки У 1945 році Терне виступала в еміграційному кабаре-театрі «Cyrulik Warszawski», яким керував Фридерик Яроси, разом із іншими артистами польської еміграції та колишніми учасниками художніх труп II Польського корпусу. Наступного, 1946 року, вона разом із трупою перебралася до Лондона. У Великій Британії виступала в польських емігрантських театрах Лондона, зокрема в театрі «Orzeł Biały», при якому діяло артистичне кафе «Piekiełko». Пізніше заснувала власний кабаре-клуб «Chez Sophie».

У Лондоні Терне також співпрацювала з польськими секціями BBC та Радіо «Вільна Європа». З 1958 року декілька разів відвідувала Польщу.

Чоловіком Терне був художник Станіслав Мікула (1907–1977) , родом зі Львова. У каталозі Інституту національної пам’яті Польщі зазначено, що в 1950-х роках Зофʼя Мікула-Терне разом із чоловіком перебувала під оперативним спостереженням польської розвідки. У 1961 році інтерес до неї припинився, а справу знищено у 1971 році.

За рік до смерті Терне дала свій останній концерт. Звертаючись до публіки, вона сказала: «Як можна здогадатися, я довго й уважно дивилася на себе в дзеркало, перш ніж тут з’явитися. Пильніше придивившись до свого відзеркалення, я дійшла висновку, що таких гарних люстерок, як колись, уже не виготовляють…»Цитата приписується Зофії Терне, але підтвердження в надійних джерелах не знайдено. Відомості про виступ і творчу діяльність наведено за: .

Терне померла 17 серпня 1987 року в Лондоні та була похована на кладовищі North Sheen, відомому як місце поховань численних представників польської еміграції. У своєму заповіті вона передала все майно притулку для ветеранів акторської сцени у Сколимові поблизу Варшави, завдяки чому там було збудовано новий корпус.

Фільмографія

Córka generała Pankratowa (1934) — роль співачки ресторану Parada gwiazd Warszawy (1937) — без зазначення ролі

Примітки

Джерела

Посилання