Справа NH проти Associazione Avvocatura per i diritti LGBTI – Rete Lenford – справа Суду Європейського Союзу 2020 року, яка дає уявлення про застосування Директиви № 2000/78 (Директива про рівність у сфері зайнятості) у вирішенні проблеми гомофобних висловлювань у сфері зайнятості. Підтверджуючи встановлені принципи, рішення Суду також підкреслює складність балансування свободи вираження поглядів із захистом ЛГБТ людей від дискримінації.

Передумови справи NH, старший юрист італійської юридичної фірми, викликав суперечку під час радіоінтерв'ю в Італії, коли заявив про свою відмову наймати геїв або користуватися їхніми послугами. Хоча на той час рекрутинг не вівся, слова NH спонукали до судового позову з боку Associazione Avvocatura per i diritti LGBTI – Rete Lenford (Асоціація), італійської асоціації, що захищає права ЛГБТІ, яка стверджувала про дискримінацію згідно з італійським законодавством, що імплементує Директиву № 2000/78.

Трибунал Бергамо визнав NH винним у дискримінації та зобов'язав його опублікувати вибачення, розробити план дій проти дискримінації та виплатити збитки Асоціації. NH подав апеляцію до вищих судів, що зрештою призвело до того, що Верховний касаційний суд зупинив провадження та направив преюдиційний запит до Суду Справедливості.

Питання стосувалися тлумачення Директиви № 2000/78 та матеріальної сфери застосування цього документа, а також права адвокатської асоціації порушувати судовий позов за подібних обставин. Перше питання стосувалося того, чи передбачає стаття 9(2) Директиви, що за відсутності ідентифікованої жертви, асоціація, така як Associazione, може бути визнана представницькою організацією, тим самим автоматично маючи право порушувати судовий процес для підтримки заборони директиви. Друге питання стосувалося того, чи підпадають гомофобні заяви, подібні до тих, що розглядаються у цій справі, під сферу дії Директиви, незважаючи на їх відсутність зв'язку з поточними або запланованими процесами вербування особою, яка робить ці заяви.

Думка Генерального прокурора «Έπεα πτερόεντα» — слова мають крила. Цей вислів, походження якого сягає часів Гомера, має подвійне значення: по-перше, слова відлітають, несучи їх вітер; по-друге, слова швидко поширюються. Ця справа, що стосується висловлювань, зроблених під час радіоінтерв’ю, ближча до другого значення. Сьогодні слова, вимовлені по радіо чи телебаченню або передані через соціальні мережі, швидко поширюються і мають наслідки. Усні заяви, що стали причиною основного судового розгляду, дійшли аж до Люксембурга і дають цьому Суду можливість тлумачити положення Директиви Ради № 2000/78/ЄС від 27 листопада 2000 року, що встановлює загальні рамки рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності».Генеральний адвокат Шарпстон змінила порядок питань, запропонований італійським судом, спочатку визначивши, чи підпадає ситуація під дію Директиви про рівність у сфері зайнятості (2000/78/ЄС), а потім оцінивши право Асоціації (Associazione) на забезпечення виконання її положень. Щодо другого питання, Генеральний адвокат визнав пряму дискримінацію згідно з цитованою Директивою, наголосивши на важливості «доступу до працевлаштування» в межах її матеріальної сфери застосування. Вона стверджувала, що дискримінаційні заяви, що впливають на працевлаштування, навіть без постійного процесу найму, є порушенням. Спираючись на попередні справи, вона встановила критерії для оцінки зв'язку між такими заявами та доступом до працевлаштування.

Генеральний прокурор також звернула увагу на занепокоєння щодо свободи слова, стверджуючи, що дискримінаційні заяви не можуть бути виправдані нею, оскільки Директива № 2000/78/ЄС забороняє таку політику. Щодо першого питання, вона підтвердила, що неурядові організації можуть подавати позови для забезпечення виконання зобов'язань згідно з Директивою про рівність у сфері зайнятості, за умови, що вони мають законний інтерес. Цей інтерес, визначений національним законодавством, відповідає цілям боротьби з дискримінацією та забезпечення дотримання законодавства ЄС.

Зрештою, Генеральний прокурор стверджував, що Директива № 2000/78/ЄС дозволяє Асоціаціям вимагати санкцій за дискримінаційну поведінку, навіть без ідентифікованої жертви, через національне законодавство. Такі санкції повинні бути ефективними, пропорційними та стримуючими, потенційно включаючи відшкодування збитків.

Рішення Великої палати Суду Справедливості Рішення Суду Справедливості тісно узгоджується з висновком Генерального прокурора. Суд Справедливості уточнив, що Директива № 2000/78/ЄС повинна тлумачитися однаково в усьому ЄС, незалежно від законодавства держав-членів. Розглядаючи її як вираз загальної заборони дискримінації в Хартії основних прав ЄС, Суд Справедливості наголосив, що її застосування не слід тлумачити обмежувально. Посилаючись на своє рішення у справі Asociaţia Accept, Суд Справедливості наголосив, що навіть якщо дискримінаційні заяви зроблені поза контекстом працевлаштування, вони все одно можуть підпадати під дію Директиви, якщо існує чіткий зв'язок між заявами та доступом до працевлаштування. Суд Справедливості визначив три критерії для визначення цього зв'язку:

повноваження особи, яка говорить, щодо працевлаштування, дискримінаційний намір та контекст заяв.

Далі Суд Справедливості розглянув суперечність між забороною дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, передбаченою Директивою, та свободою вираження поглядів, що захищена Хартією ЄС. Він дійшов висновку, повторюючи рішення Генерального прокурора, що обмеження свободи вираження поглядів є виправданими, оскільки вони законно передбачені Директивою та служать цілям Директиви, не порушуючи надмірно свободу вираження поглядів.

Щодо першого питання, Суд Справедливості розглянув питання, чи повинна Асоціація автоматично мати право на забезпечення виконання Директиви. Він зазначив, що держави-члени мають право приймати положення, більш сприятливі для рівного ставлення, ніж ті, що містяться в Директиві. Спираючись на своє попереднє рішення у справі Asociația Accept, Суд Справедливості підтвердив, що Директива не перешкоджає державам-членам надавати асоціаціям із законним інтересом право порушувати судові позови для забезпечення виконання зобов'язань за Директивою, навіть без конкретного позивача. Він наголосив, що кожна держава-член сама визначає умови, за яких такі асоціації можуть порушувати судові позови щодо дискримінації відповідно до Директиви.

Див. також

Права ЛГБТК у Європейському Союзі Директива про рівність у сфері зайнятості Коман та інші проти Генеральної інспекції з питань імміграції та Міністерства внутрішніх справ Якуб Купряк-Троян і Матеуш Троян проти Воєводи Мазовецького

Примітки