Карл Людвіг Еміль фон Зуков (; 15 березня 1787, Пассе — 7 січня 1863, Штутгарт) — німецький офіцер і військовий письменник, оберст Вюртемберзької армії.
Біографія Карл походив з мекленбурзької дворянської родини Зуков. Його батьками були Готтфрід фон Зуков (1753–1816), мекленбурзький чиновник, головний лісничий Гессен-Дармштадта та володар Гольдберга, Молтенова та Ніндорфа, якого було возведено в ранг імперського дворянина в 1792 році, і його перша дружина, Доротея Ган (1752–1794), дочка пастора з Вісмара.Gothaisches Fenealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser 1913. 7. Jg., Justus Perthes, Gotha 1912, S. 963–964. Офіцер і письменник Фрідріх фон Зуков був його братом.
У 1800 році Зуков вступив до піхотного полку «Альт-Ларіш» Прусської армії в Берліні як юнкер. У 1804 році його було підвищено до лейтенанта, і він брав участь у битві при Єні-Ауерштедті та відступі Блюхера до Любека, де його взяли в полон французи.
З Тільзітським миром Зуков, як іноземець, залишив прусську службу та вступив до Вюртемберзької армії у 1808 році. Він був призначений лейтенантом у піхотну гвардію та виступив проти Форарльберга у 1809 році. У 1810 році Зуков дослужився до оберлейтенанта, а в 1814 році став гауптманом у єгерському полку «Король». Він брав участь у всій російській кампанії, яка лягла в основу його книги, опублікованої в 1863 році. Він був важко поранений у битві під Бауценом.
Його кар'єра відновилася в 1828 році з підвищенням до майора та командира батальйону в 5-му піхотному полку. У 1834 році він отримав звання оберстлейтенанта, а в 1842 році став оберстом і командиром полку. Зуков вийшов у відставку з пенсією в 1848 році та був переведений до Почесного корпусу інвалідів.
Могила Зукова знаходиться на цвинтарі Гоппенлауф у Штутгарті.Waltraud Pfäfflin, Friedrich Pfäfflin: Die Gräber der Dichter auf dem Stuttgarter Hoppenlau-Friedhof. Edition Vincent Klink, Stuttgart 2015, ISBN 978-3-927350-54-0, S. 273f.
Сім'я Карл одружився з Еммою фон Калатін (1807–1876) у Мюнхені в 1826 році. Вона була незаконнонародженою дочкою Карла Теодора цу Паппенгайма (1771–1853), баварського фельдцойгмайстера та останнього правлячого імперського графа Паппенгайма. У подружжя було двоє синів.
Фрідріх Карл Вільгельм Людвіг (1827–1848) — кадет австро-угорського піхотного полку №8. Альберт (1828–1893) — вюртемберзький генерал піхоти та військовий міністр.
Нагороди
Орден Почесного легіону, лицарський хрест (Перша французька імперія) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест
Бібліографія
Aus meinem Soldatenleben. Verlag Adolph Krabbe, Stuttgart 1863. (Digitalisat)
Примітки
Література
Deutsches Adelsblatt. Wochenschrift. Ausgabe 1888, Berlin 1888, S. 778–779.