Джеймс Е́двард Ге́рві Макдо́нальд RCA (12 травня 1873 — 26 листопада 1932) — канадський художник англійського походження, найбільш відомий як член «Групи Сімох», який сприяв утвердженню окремої канадської національно-культурної ідентичності в поєднанні зі спільною світовою культурною спадщиною, що випливала з раннього модернізму в Європі на початку ХХ століття. Він був батьком ілюстратора, графіка та дизайнера Торо Макдональда.

Життєпис

Ранні роки Макдональд народився 12 травня 1873 року поблизу Дарема, Англія у матері-англійки Маргарет (Ашер) та батька-канадця, Вільяма Макдональда, який був столяром. У 1887 році у віці 14 років він емігрував з родиною до Гамільтона, Онтаріо. Того ж року він розпочав своє перше навчання як митець у Гамільтонській художній школі, де навчався у Джона Айрленда та Артура Гемінґа. У 1889 році вони знову переїхали до Торонто, де він вивчав комерційне мистецтво та став активним членом Ліги студентів-митців Торонто, — товариства, яке було дуже прихильне до творчості на пленері. Він продовжив своє навчання в Центральній школі мистецтв та дизайну Онтаріо, де навчався у Джорджа Аґню Ріда та Вільяма Крукшенка.

У 1894 або 1895 році Макдональд отримав посаду комерційного дизайнера в Grip Ltd., важливій фірмі комерційного мистецтва, де він продовжував розвивати свої дизайнерські навички. У наступні роки він заохочував своїх колег, включаючи майбутнього видатного митця Тома Томсона, розвивати свої мистецькі вміння. У 1899 році Макдональд одружився з Джоан Лавіс, а через два роки у них народився син Торо. Макдональд працював дизайнером у Grip Ltd. до 1903 року, потім у Carlton Studios у Лондоні від 1903 до 1907 року, і повернувся до Grip Ltd. у 1907 році. Працюючи в Carlton, він співробітничав з Норманом Міллсом Прайсом, Вільямом Трейсі Воллесом та Альбертом Анґусом Турбейном.

Рання мистецька кар'єра У 1911 році Макдональд залишив посаду дизайнера в Grip Ltd. і переїхав з дружиною та дитиною до Торнгілла, Онтаріо, щоб розпочати кар'єру пейзажиста. Щоб трохи підзаробити, він час від часу працював позаштатним дизайнером до 1921 року. Розвиваючи власний стиль живопису, він організував виставку своїх робіт у Клубі мистецтв та літератури Торонто в листопаді 1911 року. Його колега-митець Лорен Гарріс, член Канадської королівської академії мистецтв, був вражений роботами Макдональда і запросив його до тісної співпраці. Гарріс заохочував Макдональда продовжувати малювати та виставляти роботи, коли лиш це можливо. Наступного року вони організували свою першу спільну виставку. У 1912 році Макдональд отримав широке визнання за свій внесок у виставку від Спілки митців Онтаріо.

У січні 1913 року Макдональд і Гарріс відвідали Мистецьку галерею Олбрайта, сьогоднішню галерею Олбрайт-Нокс, у Баффало, штат Нью-Йорк, де вони відвідали Виставку сучасного скандинавського мистецтва та побачили пейзажі постімпресіоністів та експресіоністів, таких як Густав Ф'єстад та Вільгельм Гаммерсгей. Вони обидва вважали, що канадські митці можуть застосувати підхід, у чомусь подібний до скандинавського, щоб створити на полотні насправді відмінну канадську форму пейзажного мистецтва. Пізніше того ж року комерційні пейзажисти з Торонто почали виявляти інтерес до потенціалу оригінального канадського самовираження; ці художники почали збиратися навколо Макдональда і Гарріса. Навесні 1913 року Макдональд написав А. Я. Джексону, запрошуючи того приїхати до Торонто, що й сталось у травні.

Макдональд створив плакат «Канада і заклик» (1914) невдовзі після початку Першої світової війни. За задумом цей рекламний плакат Канадського патріотичного фонду, «Канада і заклик» був запрошенням на виставку Канадської королівської академії мистецтв.

У березні 1916 року Макдональд виставив свою картину «Зарослий сад» у Спілці митців Онтаріо. Картина наразилась на критику і навіть кпини тодішніх мистецтвознавців. Це була доволі традиційна постімпресіоністична картина городу соняхів, яка нагадувала Вінсента ван Ґоґа майже сорокарічної давнини, але сам Макдональд намалював її за власними ескізами, зробленими у своєму саду в Торнгіллі, Онтаріо. Критиків, звиклих до делікатного сполучення притлумлених тонів канадського академічного мистецтва в стилі Канадського художнього клубу, Макдональдсові соняхи шокували своєю крикливістю. Художній критик газети «Toronto Daily Star» назвав картину «незв'язною масою кольору». Від цього епізоду, вороже наставлення мистецтвознавців переросло для Макдональда у постійну тему для нападок у пресі.

Восени 1918 року Макдональд, Гарріс та інші митці, прихильні до їхнього нового суто канадського стилю живопису, вирушили на замальовки до Алґоми, на північ від озера Верхнього у спеціально обладнаному вагоні Центральної залізниці Алґоми, який став для них своєрідною рухомою мистецькою студією. Група чіпляла свій вагон до поїздів, що курсували цією округою, і коли їм траплялось мальовниче місце, відчіпляли вагон та проводили час, досліджуючи та малюючи дику природу. Макдональд повертався до Алґоми зі своїми колегами щоосені наступні кілька років. Вислідом цих поїздок стали деякі його найвідоміші картини, зокрема «Туманна фантазія, Санд-рівер, Алґома» (1920) та «Уроча земля» (1921) — елегантні роботи, народжені синтезом його багатолітнього досвіду в дизайні з вогненними кольорами навколишньої осінньої природи.

Група Сімох В 1920 році Макдональд став співзасновником «Групи Сімох», яка присвятила себе просуванню самобутнього канадського мистецтва, що розвивалося через безпосередні контакти з канадським ландшафтом. Іншими членами-засновниками були Фредерік Варлі, А. Й. Джексон, Лорен Гарріс, Френк Джонстон, Артур Лісмер та Франклін Кармайкл. Макдональд працював з Лісмером, Варлі, Джонстоном та Кармайклом у дизайнерській фірмі Grip Ltd. у Торонто. За їхнім твердженням, разом вони започаткували перший великий канадський національний мистецький рух, черпаючи натхнення для своїх картин у самому канадському ландшафті. У 1921 році Макдональда призначили викладачем декоративного мистецтва та комерційного дизайну в Коледжі мистецтв Онтаріо, і його викладацька діяльність дещо обмежила його малярську творчість. Однак щоліта від 1924 до 1930 року Макдональд їздив до Канадських Скелястих гір малювати гірські пейзажі, які домінували в його пізніших роботах.

Пізніші роки Від 1928 року і до своєї смерті Макдональд обіймав посаду директора Коледжу мистецтв Онтаріо, але малював він рідше та з меншим стабільним успіхом.

Сьогодні мистецтво Макдональда викликає загальне захоплення, а один письменник зазначив: «Жоден канадський пейзажист не володів багатшим колоритом і пігментом, ніж Дж. Е. Г. Макдональд … Манера його пензля одночасно дисциплінована та енергійна. Його найкращі ескізи, виконані на місці, мають інтенсивність та свіжість виконання, що нічим не гірші від Ван Ґоґа». В його колишньому будинку та саду у Вон, Онтаріо, проведено реставрацію. Вони належать місту Вон і відкриті для громадськостіCity of Vaughan, «J.E.H./Thoreau MacDonald House» .

Макдональд переніс інсульт у 1931 році та провів наступне літо, одужуючи на Барбадосі. Він помер у Торонто 26 листопада 1932 року у віці 59 років. Похований на цвинтарі Проспект у Торонто.

Спадщина 8 червня 1973 року Пошта Канади випустила марку «Дж. Е. Макдональд, митець, 1873—1932», дизайн якої розробив Вільям Рутер на основі картини Макдональда «Туманна фантазія, Нортленд» з Ґалерії мистецтв Онтаріо, Торонто, (1922). Марки номіналом 15¢ були надруковані компанією Ashton-Potter Limited.

Макдональда було внесено до списку історичних осіб у Довіднику федеральних пам'яток спадщини.

Рекордні ціни продажу На весняному аукціоні важливих канадських творів мистецтва Коулі-Ебботт, 2024, лот 101, озеро О'Гара (1925), олія на дошці, 8,5 x 10,5 дюйма (21,6 x 26,7 см), оцінка аукціону: $70 000,00 — $90 000,00, ціна продажу $216 000,00.

Див. також Том Томсон Група Сімох

Посилання

Виноски

Зовнішні посилання Цифровий архів CBC — Група Сімох: Митці в дикій природі Фонди Торо та Дж. Е. Г. Макдональда в Національній галереї Канади, Оттава, Онтаріо Брендон, Лаура. Військове мистецтво в Канаді: критична історія. Торонто: Інститут мистецтв Канади, 2021.