«Граціоза і Персіне» () — французька літературна казка мадам д'Онуа. Ендрю Ленг включив її до «Червоної книги фей».Lang, Andrew. The Red Fairy Book. London: Longmans, Green, and Co., 1890. pp. 158—174.
Хоча казка має літературне походження, оскільки її написала д'Онуа, вчені розпізнають у сюжеті мотиви та елементи греко-римського міфу про Амура і Психею, а також, як наслідок, циклу оповідань про Тварину як Нареченого. Accessed 28 February 2025.
Сюжет
У короля та королеви була прекрасна та доброчесна дочка Граціоза, а в їхньому королівському дворі була потворна герцогиня Гроньон, яка її ненавиділа. Одного разу королева померла. Король так сильно сумував, що лікарі наказали йому полювати. Змучений, він зупинився в замку герцогині та дізнався, яка вона багата. Він погодився одружитися з нею заради значного приданого, хоча вона вимагала контролю над своєю падчеркою.
Няня переконала принцесу поводитися гідно, аж ось з'явився вродливий юний паж на ім'я Персіне — багатий принц, наділений магічним даром, який став їй на службу. Він подарував дівчині коня для виїзду назустріч герцогині, і цей скакун був настільки чудовим, що поруч із ним кінь герцогині здався потворним; розлючена жінка зажадала забрати тварину собі та наказала Персіне вести її під вуздечку, як він вів її для Граціози. Проте кінь помчав геть, і спричинений ним безлад зробив вигляд герцогині ще відразливішим. Тоді лиха жінка наказала відшмагати Граціозу різками, але завдяки чарам різки перетворилися на павине пір'я, і принцеса не зазнала жодної шкоди.
Весілля тривало, і король, прагнучи підлеститися до королеви, влаштував турнір, на якому його лицарі долали всіх суперників, попри всю потворність їхньої володарки, аж поки таємничий юнак не скинув їх із сідел і не проголосив принцесу найвродливішою жінкою у світі, показавши її портрет. Розлючена королева наказала покинути Граціозу в дрімучому лісі, де її врятував Персіне, проте дівчина, сповнена дочірньої побожності, благала повернути її до батька. Навіть коли Персіне викрив підступ королеви, яка оголосила принцесу мертвою і поховала замість неї звичайну колоду, Граціоза лишилася невблаганною; тоді він застеріг її, що вона не побачить його замку знову, аж поки сама не опиниться в домовині.
Король зрадів поверненню доньки, проте, коли з'явилася королева й почала наполягати на своєму, він удав, ніби повірив, що Граціоза — самозванка, адже не хотів втрачати доступу до невичерпних багатств своєї нової дружини. Королева ув'язнила дівчину і за допомогою злої феї наказала їй під страхом смерті розплутати велетенський моток ниток. Граціоза гадала, що Персіне більше не прийде на допомогу, та зрештою у відчаї покликала його, і він виконав завдання. Розлючена мачуха змусила принцесу посортувати цілу кімнату пір'я, а згодом — віднести скриньку до свого власного замку, суворо заборонивши її відчиняти, проте Персіне допоміг їй і цього разу. Не втримавшись від цікавості, Граціоза все ж відчинила скриньку, випустивши звідти цілий рій маленьких чоловічків та жінок, яких не могла загнати назад, аж поки не втрутився принц-чарівник. Зрештою, коли вона дісталася цілі, слуги відмовилися впускати Граціозу, вручивши їй натомість листа з офіційною відмовою.
Королева запропонувала підняти камінь у саду, який закривав колодязь, оскільки, як вона чула, він закривав скарб. Коли камінь піднявся, вона штовхнула Граціозу всередину і впустила камінь. Персіне та його мати її врятували. Цього разу Граціоза погодилася взяти з ним шлюб.
Уривок
«Жила-була королівська пара, що мала єдину доньку, яку за її незрівнянну красу, лагідну вдачу та гострий розум назвали Граціозою. Вона була єдиною відрадою для своєї матері, яка щодня дарувала їй нову розкішну сукню — то з золотої парчі, то з оксамиту чи атласу; проте, попри постійне пишне вбрання, дівчина зовсім не була гордовитою чи марнославною. Ранки вона проводила в товаристві вчених мужів, опановуючи всілякі науки, а по обіді працювала поруч із королевою, ласуючи під час перекусу повними чашами драже та десятками видів варення, тож її повсюдно вважали найщасливішою принцесою у світі!»
Аналіз
Тип казки В індексі Аарне-Томпсона-Утера цю літературну казку можна класифікувати як тип ATU 425, «Пошуки втраченого чоловіка».Aulnoy, Madame d', Marie-Catherine; Jasmin, Nadine; Robert, Raymonde. Contes des fées: suivis des Contes nouveaux, ou, Les fées à la mode. Champion, 2004. pp. 1083, 1111. . Вчений Жак Баршілон стверджував, що казка була одним із випадків циклу оповідань «Тварина як наречений» (типи ATU 425, ATU 425A, ATU 425B та ATU 425C) у творах д'Онуа.
Французькі дослідники Поль Деларю та Марі-Лотіз Тенез, упорядники каталогу французької народної казки, дотримуються класифікації Яна-Ейвінда Свана:«Dans l'analyse de ce conte-type, nous nous alignons sur la décomposition en éléments faite par Jan-Ojvind Swahn dans sa récente monographie». Delarue, Paul. Le conte populaire français: catalogue raisonné des versions de France et des pays de langue française d'outre-mer: Canada, Louisiane, îlots français des États-Unis, Antilles françaises, Haïti, Ile Maurice, La Réunion. Érasme, 1957. p. 84. за нею, французький тип 425A (або підтип A) відповідає сюжету про Амура і Психею з виконанням складних завдань, тоді як тип 425B описує сюжет із пошуком дарів та трьома ночами.<ref name=":0">Delarue, Paul. [https://books.google.com/books?id=U8kLAQAAIAAJ&q=objets+précieux%22 Le conte populaire français: catalogue raisonné des versions de France et des pays de langue française d'outre-mer: Canada, Louisiane, îlots français des États-Unis, Antilles françaises, Haïti, Ile Maurice, La Réunion]. Érasme, 1957. pp. 88-90, 113, 114.</ref> Однак у міжнародному покажчику тип A Свана індексується як тип ATU 425B, «Син Відьми».
Мотиви Завдання принцеси Граціози порівнювали із завданнями принцеси Психеї, героїні міфу про Амура і Психею.Dunlop, Colin John. History of Prose Fiction. Vol. I. London: George Bell and Sons. 1896. pp. 110—112.Leavy, Barbara Fass. «The Animal Groom». In: Search of the Swan Maiden: A Narrative on Folklore and Gender. NYU Press, 1994. pp. 130—131. JSTOR, http://www.jstor.org/stable/j.ctt9qg995.7. Accessed 13 Mar. 2023.
Варіанти
Франція У лотаринзькому варіанті казки під назвою «Фірозетт», записаному компаративістом Еммануелем Коскеном, однойменний герой закоханий у земну дівчину на ім'я Жюлі, проте його мати-фея прагне одружити сина з іншою. Мати Фірозетта, йдучи до церкви, наказує Жюлі вичерпати воду з колодязя решетом, проте юнак з'являється на допомогу і виконує завдання своєю чарівною паличкою. Наступного дня фея велить дівчині віднести листа своїй сестрі в Еффенкур. Фірозетт застерігає кохану, що тітка запропонує їй скриньку з мереживом та стрічками, і хоча Жюлі вибере найкращу, вона не повинна її вдягати, а має прив'язати до куща — так вона і робить, після чого кущ миттєво згорає. Зрештою, мати-фея все ж вінчає сина з іншою нареченою і змушує Жюлі стояти в їхній спальні, тримаючи десять свічок між пальцями ніг, проте Фірозетт переконує дружину помінятися з дівчиною місцями. Коли матір здалеку запитує, чи все готово, син відповідає ствердно, і тоді фея проклинає ту, що тримає свічки, прирікаючи її на поїдання. Усвідомивши фатальну помилку, мати Фірозетта падає мертвою.Cosquin, Emmanuel. Contes populaires de Lorraine comparés avec les contes des autres provinces de France et des pays étrangers, et précedés d'un essai sur l'origine et la propagation des contes populaires européens. Tome II. Paris: Vieweg. 1887. pp. 234—236.Tegethoff, Ernst. Französische Volksmärchen. Zweiter Band. Aus neueren Sammlungen. Jena: Eugen Diederichs. 1923. pp. 54-56. Коскен та німецький учений Ернст Тегетгофф відзначали часткову схожість цієї оповіді з другою частиною міфу про Амура і Психею, зокрема з випробуваннями Венери.Cosquin, Emmanuel. Contes populaires de Lorraine comparés avec les contes des autres provinces de France et des pays étrangers, et précedés d'un essai sur l'origine et la propagation des contes populaires européens. Tome II. Paris: Vieweg. 1887. p. 236.Tegethoff, Ernst. Französische Volksmärchen. Zweiter Band. Aus neueren Sammlungen. Jena: Eugen Diederichs. 1923. pp. 326—327.
У казці з Фіністера (Нижня Бретань), записаній Франсуа-Марі Люзелем під назвою «Морґани острова Уессан» або «Мона і Морґан»,Classic folk tales from around the world. London: Leopard, 1996. pp. 128—129.людська дівчина Мона Кербілі була настільки вродливою, що її порівнювали з морґанами — міфічними водними істотами бретонського фольклору. Через це Мона заявила, що візьме шлюб не за простим рибалкою, а лише за принца або й самого короля Морґана. Почувши це, старий король морґанів забрав її до свого підводного палацу, маючи намір побратися з нею. Однак королевич закохався в дівчину, та батько заборонив йому цей шлюб, змусивши обрати наречену серед свого народу підводного царства, тоді як Мону залишили в палаці готувати святкову вечерю. Поки весільний потяг ішов до церкви, принц морґанів удав, ніби забув обручку, повернувся назад і допоміг Моні з роботою, а тієї ж ночі король наказав дівчині тримати в руках свічку, аж поки та повністю не розтане, після чого полонянка мала померти. Через деякий час принц умовив свою молоду дружину-морґану підмінити людську дівчину. Коли король запитав, чи догоріла свічка, син відповів ствердно, і батько, увійшовши до покоїв, відтяв голову власній невістці. Наступного ранку принц оголосив, що раптово овдовів, і випросив у батька дозволу одружитися з «донькою землі». Визнавши поразку, король погодився, і далі історія описує їхнє подружнє життя аж до моменту, коли туга за домом змусила Мону провідати свою людську родину.Luzel, François-Marie. Contes populaires de Basse-Bretagne. Tome II. Paris: Maisonneuve, 1887. pp. 257—268. Французький вчений Поль Себійо згодом перевидав цю казку, вперше опубліковану в газеті Revue de France у 1874 році, під назвою «Морґан і донька землі».Sébillot, Paul. Contes des provinces de France. Paris: Cerf, 1884. pp. 81-90 (text for tale XII), 90 (source).
У франко-німецькому варіанті під назвою «Фіжуа» головний герой живе з трьома феями, від яких переймає всі магічні таємниці, і хоча чарівниці прихильні до юнака, його серце належить земній дівчині. Охоплені ревнощами, феї прикидаються товариськими, щоб заманити дівчину до замку, де вони замикають її та обтяжують усілякою роботою, яку та виконує лише завдяки допомозі Фіжуа. Однієї неділі феї, глузливо називаючи полонянку «Гірша-за-бруд», наказують їй приготувати їжу до їхнього повернення з меси та дають горщик із перемішаним насінням, проте Фіжуа вручає коханій магічну тростину, що дозволяє миттєво впоратися із завданням. Того ж вечора феї роздягають дівчину й змушують її тримати свічку, аж поки та не розтане, але Фіжуа, бачачи страждання бідолашної, переконує старшу фею на короткий час підмінити її. Тим часом дві інші чарівниці за дверима наказують тому, хто тримає свічку, загинути, щойно вогонь згасне — так і стається, і старша фея помирає, а наступного ранку її сестри, усвідомивши фатальну помилку, теж ідуть із життя. Зрештою Фіжуа стає господарем замку і залишається там жити зі своєю обраницею.Begegnung der Völker im Märchen: Frankreich-Deutschland. Zusammenstellung und Bearbeitung von Marie-Louise Tenèze und Georg Hüllen. Gesellschaft zur Pflege des Märchengutes der Europäischen Völker. Aschendorff, 1961. pp. 28-30.